ответ:У хімічному відношенні вода досить активна. З багатьма речовинами вона вступає в хімічні реакції вже при звичайній температурі. З оксидами лужних і лужноземельних металів вона утворює основи:
СаО + Н2О = Са(ОН)2
З багатьма оксидами неметалів (ангідридами) вода утворює кисневмісні кислоти:
Р2О5 + 3Н2О = 2Н3РО4
З найактивнішими металами вона утворює основи з виділенням водню:
2Na + 2Н2О = 2NaOH + Н2 ↑
З деякими солями вода утворює так звані кристалогідрати, які характеризуються строго визначеною кількістю молекул води, що припадають на одну молекулу солі. Наприклад, з сульфатом міді вода утворює мідний купорос:
CuSO4 + 5Н2О = CuSO4 • 5Н2О
в якому на одну молекулу сульфату міді припадає п'ять молекул води. Воду, що входить до складу кристалів, називають кристалізаційною.
Кристалізаційну воду не слід плутати з гігроскопічною водою, яка поглинається (адсорбується) поверхнею і порами всіх речовин на відкритому повітрі. Деякі речовини відзначаються підвищеною здатністю поглинати вологу повітря. Внаслідок цього вони мокріють (наприклад, NaCl), а то й і розпливаються на повітрі (як CaCl2). Такі речовини називають гігроскопічними. На відміну від кристалізаційної, кількість гігроскопічної води в речовинах, змінна. Вона хімічно не взаємодіє з речовиною-адсорбатом.
При високій температурі водяна пара взаємодіє з залізом і іншими речовинами. Наприклад:
3Fe + 4Н2О = Fe3О4 + 4Н2
Раніше цю реакцію застосовували в техніці для добування водню.
У термічному відношенні вода досить стійка. Проте при температурах, вищих 1000°С, вона починає розкладатися на водень і кисень:
2Н2О = 2Н2 + O2
Хімічна сумісність вод — здатність вод не утворювати твердих осадів при їх змішуванні.
Объяснение:
Главная информация:
Однажды охотился Актеон со своими товарищами в лесах Киферона. Охотники расположились на отдых в тени густого леса, а Актеон пошел искать прохлады в долинах. Вышел он на долину Гаргафию, посвященную богине Артемиде. Увидел грот, обвитый зеленью. Он пошел к нему, не зная, что грот часто служит местом отдыха дочери Зевса, Артемиде, и что она только что вошла туда. Богиня отдала лук и стрелы одной из нимф и раздевалась и готовилась к купанию. У входа в грот показался Актеон. Нимфы окружили Артемиду, желая скрыть ее от взора смертного. Разгневалась Артемида, что Актеон нарушил ее покой, и превратила его в оленя. Собаки Актеона почуяли след оленя; они не узнали своего хозяина и с яростным лаем бросились за ним. Их зубы впились в тело несчастного Актеона-оленя, псы разорвали на его части.
Второстепенная информация:
Нимфы сняли с богини сандалии, волосы завязали узлом и уже хотели идти к ручью зачерпнуть студеной воды. Подобно тому, как пурпурным огнем зажигает облака восходящее солнце, так зарделось краской гнева лицо богини, гневом сверкнули ее очи, и еще прекраснее стала она. Ветвистые рога выросли на голове Актеона. Ноги и руки обратились в ноги оленя. Вытянулась его шея, заострились уши, пятнистая шерсть покрыла все тело. Увидел Актеон свое отражение в ручье. Он хочет воскликнуть: «О, горе!» — но нет у него дара речи. Что делать ему? Куда бежать? Подоспевшие товарищи Актеона жалели, что нет его с ними при таком счастливом лове. Затравили собаки дивного оленя, и не знали друзья Актеона, кем был этот олень.
Объяснение:
2NO + 2