Объяснение:
ня ресурсів у процесі виробництва, переробки та споживання (ланцюговий підхід). При застосуванні екосистемного підходу для сільського, лісового та рибного господарства цей сектор міг би надати більше екологічних товарів та послуг, ніж будь-який інший, забезпечуючи при цьому засобами харчування та існування більшість населення, - і таким чином забезпечити реальний перехід до зеленої економіки. Як приклад, щороку 12 мільйонів гектарів (площа приблизно розміром з Грецією чи Непал) втрачаються через опустелювання; на площі такого розміру щорічно можна виростити 20 млн. тонн зерна і кормів для забезпечення продовольством більше шести мільйонів чоловік.
Ще одним важливим кроком має стати повернення до традиційних методів ведення сільського господарства в гірській місцевості. Адже гори покривають 24% поверхні суші Землі і є домом для 12% населення в світі, ще 14% живе в безпосередній близькості від гір. Повернення до традиційних методів ведення сільського господарства в горах дає більший ефект у боротьбі з бідністю, ніж будь-який інший сектор економіки.
Таким екосистемним підходом може бути перехід до органічного сільського господарства. Його можна розглядати на рівні основного напрямку в політиці всього сільського господарства, як ключову стратегію.
Связанные материалы
Зелена економіка та сталий розвиток – проекти
Объяснение:
інтересів[ред. | ред. код]
До концепції зеленої економіки належать ідеї багатьох інших напрямків в економічній науці та філософії, таких як феміністська економіка, постмодернізм, ресурсо-орієнтована економіка, екологічна економіка, економіка довкілля, антиглобалістика, теорія міжнародних відносин та ін.
Основні напрямки[ред. | ред. код]
Теорія зеленої економіки базується на 3 аксіомах:
неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів;
все на поверхні Землі є взаємопов'язаним.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
Прихильники зеленої економіки критикують неокласичну школу за те, що в її межах природні та соціальні чинники зазвичай розглядають як екстерналії; іноді їх вважають фіксованими і не аналізують в динаміці.
Зелені економісти вважають економічне зростання непорозумінням, тому що воно суперечить першій аксіомі. «Ростизм» (Growthism), вважають прихильники зеленої економіки, порушує діяльність екосистеми.
Зелені економісти пропонують встановити податок Тобіна у розмірі 1% від
1) S + H2 --> H2S
2) 2H2S + 3O2 --> 2SO2 + 2H2O
3) 2SO2 + O2 --> 2SO3
4) SO3 + H2O --> H2SO4
5) H2SO4 + BaCl2 --> BaSO4 + 2HCl