Окси́ди (також застаріле о́кисли) — неорганічні бінарні сполуки, до складу яких входить Оксиген у ступені окиснення −2.[1] В таких сполуках Оксиген може зв'язуватися лише з менш електронегативними елементами, тобто з усіма, окрім флуору (такі сполуки вважаються флуоридами оксигену). Відомі також оксиди інертних газів.Оксиди є найпоширенішими сполуками на Землі: до цього класу належить вода, пісок, вуглекислий газ, оксид алюмінію та оксид заліза, які є основою багатьох мінералів, тощо.З огляду на те, що Оксиген проявляє в оксидах сталий ступінь окиснення −2, їх розподіляють за ступенем окиснення парного елементу. Так, всі оксиди можна поділити на групи: R2О, RO, R2О3, RO2, R2О5, RO3, R2О7 і RO4, де R — відповідний елемент (метал або неметал).Якщо хімічний елемент проявляє сталу валентність і з киснем утворює тільки один оксид, то його називають просто оксидом цього елементу. Наприклад, K2O — оксид калію, CaO — оксид кальцію, Al2O3 — оксид алюмінію і т. д. Якщо ж елемент проявляє змінну валентність і утворює по кілька оксидів, то він може записуватися з додаванням валентності елемента. Наприклад, FeO — оксид заліза(II), Fe2O3 — оксид заліза(III).
Дещо застарілими є варіанти назв, в яких до слова оксид додаються префікси з грецьких числівників, які показують кількість атомів оксигену, що припадають на один атом даного елементу. Наприклад, Cu2O — геміоксид (півоксид) міді, NO — монооксид азоту, Cr2O3 — сесквіоксид (півтораоксид) хрому, TiO2 — діоксид (двооксид) титану, V2O5 — геміпентаоксид (півп'ятиоксид) ванадію, SO3 — триоксид сірки, Cl2O7 — гемігептаоксид хлору, OsO4 — тетраоксид осмію. Більше чотирьох атомів кисню, що припадають на один атом елементу, в нормальних оксидів не буває.
Крім того, деякі оксиди мають ще й особливі, тривіальні назви. Наприклад, діоксид вуглецю CO2 називають вуглекислим газом, діоксид сірки SO2 — сірчистим газом, монооксид вуглецю CO — чадним газом тощо. Більшість оксидів неметалів називають ангідридами відповідних кислот. Наприклад, триоксид сірки SO3 називають сульфатним ангідридом (ангідридом сульфатної кислоти H2SO4), оксид фосфору P2O5 — фосфатним ангідридом (ангідридом фосфатної кислоти H3PO4) і т. д.
Объяснение:
А) молекулу крахмала: олигосахариды - декстрины, дисахарид мальтозу при неполном гидролизе и моносахарид α - глюкозу при полном гидролизе
С) молекулу гликогена: моносахарид α - глюкозу
В) молекулу сахарозы фруктозу и глюкозу
D ) молекулу целлюлозы: дисахарид - целлобиозу, при полном гидролизе β-глюкозу
11. Какой углевод, не может быть гидролизован пищеварительной системой у большинства животных?
животные, питающиеся растительной пищей могут гидролизовать целлюлозу, некоторые (хищники) не могут гидролизовать целлюлозу.
12. Как вы сможете объяснить сладкий вкус некоторых углеводов? При гидролизе в ротовой полости они образуют сладкую глюкозу или фруктозу, чей вкус мы чувствуем.
Объяснение:
₁ ₂ ₃ ₄ ₅
Ca⇒Ca(OH)₂⇒Ca(NO₃)₂⇒CaCO₃⇒CaCl₂⇒Ca₃(PO₄)₂
1. CaO+ H₂O⇒Ca(OH)₂
2.Ca(OH)₂+2HNO₃⇒Ca(NO₃)₂+2H₂O
3.Ca(NO₃)₂+ BaCO₃⇒CaCO₃+Ba(NO₃)₂
4.CaCO₃+2HCl⇒CaCl₂+H₂CO₃
5.CaCl₂+H₂PO₄⇒CaPO₄+2HCl
ионные уравнения:
2.Ca(OH)₂+2HNO₃⇒Ca(NO₃)₂+2H₂O
Ca²⁺+2OH⁻+2H⁺+2NO₃⁻⇒Ca²⁺ +2NO₃⁻+2H₂O
2OH⁻+2H⁺⇒2H₂O
3.Ca(NO₃)₂+ BaCO₃⇒CaCO₃+Ba(NO₃)₂
Ca²⁺+2NO₃⁻+BaCO₃⇒CaCo₃+Ba²⁺+2NO₃⁻
Ca²⁺+BaCO₃⇒CaCO₃+Ba²⁺
5.CaCl₂+H₂PO₄⇒CaPO₄+2HCl
Ca²⁺+2Cl⁻+2H⁺+PO₄²⁻⇒CaPO₄+2H⁺+2Cl⁻
Ca²⁺+2H⁺+PO₄²⁻⇒CaPO