Крохмаль — це аморфний порошок з характерним хрускотом (картопляного крохмалю), нерозчинний у воді у звичайних умовах. При потраплянні в гарячу воду зерна крохмалю сильно набухають, їхні оболонки розриваються, утворюється колоїдний розчин. Целюлоза являє собою волокнисту речовину білого кольору, не розчинну у воді. На відміну від крохмалю, целюлоза зовсім не взаємодіє з водою навіть йри кип’ятінні. Чиста целюлоза в нашому житті зустрічається у вигляді вати. Найпростіша формула крохмалю (і целюлози) — (С6Н10О5)n. У цій формулі значення n — від кількох сотень до кількох тисяч. Отже, крохмаль — це природний полімер, що складається з багаторазово повторюваних структурних ланок С6Н10О5. Він складається з молекул двох типів. Із цієї причини крохмаль навіть вважають сумішшю двох речовин — амілози та амілопектину. Амілоза (її в крохмалі 20%) має лінійні молекули й більш розчинна. Молекули амілопектину (його 80%) розгалужені, і він менш розчинний у воді. Ці молекули відрізняються й за відносною молекулярною масою: для лінійних молекул (амілози) вона сягає близько сотень тисяч, для розгалужених молекул (амілопектину) — кількох мільйонів.Найпростіша й молекулярна формули целюлози аналогічні до формул крохмалю. Очевидно, що при однаковому складі ці речовини істотно відрізняються за властивостями. Порівняно із крохмалем у целюлози більш висока відносна молекулярна маса. Причина міцності й нерозчинності целюлози полягає в тому, що вона має просторову тривимірну структуру. Однак целюлоза не має не тільки тривимірної, але й розгалуженої структури. Але в цьому й полягає причина міцності молекул целюлози, тому що вони мають лінійну структуру, і окремі макромолекули розташовані упорядковано щільно одна до одної. Унаслідок цього значно зростає сила міжмолекулярної взаємодії між окремими макромолекулами. Між упорядковано розташованими макромолекулами целюлози встановлюються численні водневі зв’язки: атоми Оксигену гідроксильних груп однієї молекули електростатично взаємодіють із атомами Гідрогену гідроксильних груп іншої молекули. Із цієї ж причини целюлоза утворює міцні волокна, що не характерно для крохмалю. Тим часом у крохмалі більшість молекул має розгалужену будову, тому можливостей для. встановлення водневих зв’язків менше.Молекули крохмалю складаються із залишків α-глюкози, а целюлози — із залишків молекул β-глюкози, У цьому також полягає причина відмінностей хімічних властивостей крохмалю та целюлози. (Перша картинка - будова молекули крохмалю, друга - целюлози)
SO₂-сернистый газ Физические св-ва: бесцветный газ, запах воспламеняющейся спички, хорошо растворим в воде, убивает микроорганизмы, обесцвечивает Соответствующая кислота H₂SO₃-сернистая кислота получения: 1) S+O₂=SO₂ ( взаимодействие серы с кислородом) 2) K₂SO₃+HCl=KCl+H₂O+SO₂ ( взаимодействие сульфитов с кислотой) Химические св-ва: 1.взаимодействие с основными оксидами SO₂+Na₂O=Na₂SO₃ 2.взаимодействие с водой SO₂+H₂O=H₂SO₃ 3.взаимодействие с щелочами: SO₂+2KOH=K₂SO₃+H₂O 4.Взаимодействие с кислородом 2SO₂+O₂=2SO₃ Характер оксида-кислотный
SO₃-серный ангидрид Физические св-ва: жидкость без цвета, tпл.=16,8°, tкип.=66°,гигроскопичен, хранят в закрытых колбах Соответствующая кислота-H₂SO₄-cерная получения: 1)2S+3O₂=2SO₃( взаимодействие серы с избытком кислорода) 2) 2SO₂+O₂=2SO₃ (окисление оксида серы(4)) Химические св-ва: 1.взаимодействие с основными оксидами SO₃+K₂O=K₂SO₄ 2.взаимодействие с водой SO₃+H₂O=H₂SO₄ 3.взаимодействие с щелочами: SO₃+2NaOH=Na₂SO₄+H₂O Характер оксида-кислотный
