2SO3 = 2SO2 + O2
dH° (SO2) = -296,9 кДж/моль
dH° (SO3) = -395,2 кДж/моль
dH° (O2) = 0 кДж/моль
S° (SO2) = 248,10 Дж/моль/K
S° (SO3) = 256,23 Дж/моль/K
S° (O2) = 205,03 Дж/моль/K
ΔH° = ∑ΔH°(прод.) - ∑ΔH°(реаг.)
ΔH° = 2*(-296,9) - 2*(-395,2) = -593,8 + 790,4 = 196,6 кДж/моль ⇒ Энтальпия положительна, реакция эндотермична.
ΔS° = ∑ΔS°(прод.) - ∑ΔS°(реаг.)
ΔS° = 205,03 + 2*(248,10) - 2*256,23 = 188,77 Дж/моль/К
ΔG° = ΔH° - TΔS°
ΔG° = 196,6 - 298*0,18877 = 140,3466 ⇒ Энергия Гиббса положительна, реакция пойдет в прямом направлении только при высоких температурах.
T = ΔH°/ΔS° = 196,6/0,18877 = 1041,47 K ⇒ реакция пойдет при нагревании до 1041,47 кельвинов.
В твердому стані більшість солей утворюють іонні кристали, у вузлах кристалічної ґратки яких знаходяться катіони та аніони. В рідкому (розплавленому) стані солі більшості сильних кислот і основ перебувають у рівновазі між іонною дисоційованою формою та недисоційованою молекулярною. Чим сильнішою є кислота та основа, що утворили сіль, тим більше така рівновага зміщена в сторону іонної форми.Більшість солей є іонними сполуками і використання структурних формул для них є некоректним, оскільки хибно передає будову речовини. Тим не менше, у навчальних цілях інколи умовно зображають структурні формули солей з ковалентними зв'язками між атомами. В таких випадках виходять з формул відповідних кислот або основ, заміняючи в них кислотні атоми Гідрогену на атоми металу або гідроксильні групи основ на кислотні залишки. Для прикладу наведемо структурні формули фосфату кальцію, гідрокарбонату барію і основного карбонату міді:
Объяснение:
