Объяснение:
Сu(OH)2 + 2HCl = CuCl2 + 2H2O
Mасса гидроксида меди 9,8 г соответствует 0,1 моль.
Следовательно будет получено 0,1 моль хлорида меди (II)
Молярная масса хлорида меди (II) равна 135 г/моль и 0,1 моль этой соли имеют массу 13,5 г
ω(CuCl2) = 13,5 г : 135 г = 0,1 или 10%
2. По условию задачи гидроксид калия взят в избытке
2КОН + Н2SO4 = К2SO4 + H2O
Масса серной кислоты в растворе 0,245 г это соответствует 0,0025 моль кислоты.
Значит и соли образуется такое же количество. Молярная масса сульфата калия равна 174 г/моль. Вычислим массу сульфата калия
m(K2SO4) = 174 г/моль х 0,0025 моль = 0,435 г
3. 3Са(ОН)2 + Н2О + Р2О5 = Са3(PO4)2
Молярная масса гидроксида кальция равна 74 г/моль.
Молярная масса фосфата кальция 310 г/моль
3,7 г Са(ОН)2
соответствует 0,05 моль. Можно предположить, что весь кальций входящий в состав гидроксида кальция окажется в составе осадка.
Значит, количество вещества фосфата кальция в три раза меньше количества вещества гидроксида кальция или
n(Са3(PO4)2) = 0,017 моль. Теоретическая масса осадка фосфата кальция составит 310 г/моль х 0,017 моль = 5,27 г.
Но по условию задачи выход продукта составил 80% от теоретически возможного или 5,27 г х 0,8 = 4,22 г.
Білкові молекули класифікують за їхньою формою, хімічним складом і властивостями.
За формою молекули розрізняють два типи білків: фібрилярні та глобулярні. У фібрилярних білків поліпептидні ланцюги просторово розташовані уздовж однієї осі, внаслідок чого вони набувають шаруватої чи волокнистої будови. Більшість фібрилярних білків нерозчинні у воді, тому пов'язані зі структурною чи моторною функціями. У глобулярних білків поліпептидні ланцюги розташовані у різних площинах, внаслідок складення (скручування) молекули в глобулу. Такі білки, як правило, розчинні у воді і виконують сигнальну, регуляторну, каталітичну, захисну функції.
За хімічним складом розрізняють прості та складні білки. Прості білки містять тільки амінокислоти, зв'язані в ланцюжки. На відміну від них складні білки мають також неамінокислотний компонент — простетичну групу. За типом простетичної групи складні білки поділяють на глікопротеїни (з вуглеводним залишком), ліпопротеїни (включають ліпіди), хромопротеїни (містять пігмент), нуклеопротеїни (сполучені з нуклеїновими кислотами), фосфопротеїни (містять фосфатні групи), металопротеїни (містять іони металів), флавопротеїни (включають флавіни) тощо. Деякі простетичні групи служать кофакторами, необхідними для роботи ферментів. Інші, такі як полісахаридні ланцюжки, допомагають білку приймати потрібну конформацію і надають додаткову стабільність. Прикладами органічних простетичних груп в складі білків служать гем (в складі гемоглобіну), тіамін, біотин та інші. Неорганічні простетичні групи найчастіше складаються з іонів металів, найпоширенішими з яких є цинк, магній і молібден
Прості білки за здатністю розчинятися поділяють на такі групи: гістони — розчинні лише у воді; альбуміни — розчинні у воді та сольових розчинах; глобуліни — розчинні тільки у слабких сольових розчинах; склеропротеїни — не розчинні у воді, кислотах, лугах, сольових розчинах