Навчальний посібник містить 2 розділи: “Розчини” та
“Фазові рівноваги”, вивчення яких має важливе значення для
теорії і практики металургійного виробництва .
Процеси плавлення металургійної шихти у печах, віднов-
лення її компонентів, розчинення різних додатків, газів, взає-
модія металевих розплавів з вогнетривами, шлаками відбува-
ються у високотемпературних розчинах. Тому вивчення осно-
вних законів, які дозволяють розрахувати властивості метале-
вих і неметалевих високотемпературних розчинів залежно від
їхнього складу, є дуже важливим для інженерів-металургів.
У посібнику наведені основні закони ідеальних розчинів,
розглянуті причини відхилення властивостей реальних розчи-
нів від ідеальних, подані характеристики, які дозволяють за-
стосувати закони ідеальних розчинів до реальних, а також
приклади використання певних законів для окремих операцій
металургійного виробництва .
Більшість металевих сплавів, шлаків, вогнетривів являють
собою багатокомпонентні системи, але з певними допущення -
ми їх можна розглядати як дво- або трикомпонентні системи і
використовувати відомі для них закономірності для реальних
систем і технологічних процесів. Розділ “Фазові рівноваги”
містить відомості про загальні закономірності щодо фазових
рівноваг у основних типах одно-, дво- і трикомпонентних сис-
темах. Вивчення цього матеріалу необхідно для розуміння
процесів, які відбуваються в металевих та неметалевих розп-
лавах при їхньому охолодженні та нагріванні, а також для ви-
значення температур фазових перетворень сплавів, кількості
фаз і ступенів вільності, хімічного складу фаз і масового вмі-
сту в них компонентів за певних умов у сплавах різного скла-
ду та відомої загальної маси.
Необхідність видання такого посібника обумовлена браком
підручників з фізичної хімії, більшість з яких була видана 15-
20 років тому. До того ж практично відсутні підручники, ви-
дані українською мовою. При складанні посібника були вико-
ристані матеріали з найпоширеніших підручників , моногра-
фій, довідників .
Матеріал викладений у доступній формі, деякі теоретичні
положення проілюстровані прикладами розрахунків і практи-
чного застосування у металургійному виробництві.
Объяснение:
К щелочным металлам относят элементы 1 группы главной подгруппы: литий, натрий, калий, рубидий, цезий и франций.. Название "щелочные" связано с тем, что гидроксиды натрия и калия издавна были известны под названием щелочей. Из этих щелочей, подвергая их в расплавленном состоянии электролизу, впервые Г.Дэви в 1807 г. получил свободные калий и натрий. На внешнем электронном уровне атомы щелочных металлов имеют по одному электрону. На втором энергетическом уровне снаружи у атома лития содержатся два электрона, у остальных - по восемь. Имея на внешнем электронном уровне один электрон, который находится на сравнительно большом расстоянии от ядра, атомы этих элементов легко отдают этот электрон, т.е характеризуются низкой энергией ионизации и сильными восстановительными и яркими металлическими свойствами. Щелочные металлы из-за своей активности в чистом виде не встречаются в природе, а только в виде соединений. Соединения калия и натрия довольно распространены в земной коре и составляют 2% массы. Оба металла в виде ионов входят в состав различных минералов и горных пород силикатного типа. Хлорид натрия (поваренная соль) содержится в морской воде, а также образует мощные отложения каменной соли во многих местах земного шара. В отличие от соединений натрия, большие скопления солей калия, имеющие промышленное значение, встречаются редко. Значительно меньше, чем калий и натрий, распространены литий, рубидий и цезий. Все известные изотопы франция радиоактивны и быстро распадаются. Натрий и литий получают электролизом расплавов их соединений, калий - восстановлением из расплавов KOH или KCl натрием, рубидий и цезий - восстановлением из их хлоридов кальцием. Все щелочные металлы имеют незначительную твердость, малую плотность, низкую температуру плавления и кипения, обладают металлическим блеском, проводят электрический ток. Данные металлы легко окисляются кислородом воздуха, поэтому их хранят под слоем керосина, бурно реагируют с водой:
2Na + 2H₂O = 2NaOH + H₂ + Q
В струе водорода при нагревании образуют гидриды, анионом которых является водород:
2Na + H₂ = 2NaH
74кг22.4м3
Ca(OH)2+CO2=CaCO3+H2O
90кгх=27.24 м3