Вроде так: Ca + 2 H2O = Ca(OH)2 + H2
1. определяем количество(n) кальция n=m/M (M- это молярная масса кальция = 40г/моль) n=0,12/40=0,003моль
2. из уравнения следует, что кол-во водородв такое же (0,003 моль) => находим массу теоретическую водорода m=n*M=0.003*2 = 0,006г
3. омега выхода(w) находится по формуле w=m(практическая)/m(теоретическая)
выражаем массу практическую m=w*m=0,8*0,006=0,0048г
4. n(H2)= 0,0048/2 = 0,0024моль. объем находится по формуле V=n*Vm (Vm - молярный объем = 22.4л/моль) V=0,0024*22.4=0,05л
ответ:0,05л
Подробнее - на -
Объяснение:
Объяснение:
алгебраїчна сума ступенів окиснення всіх атомів у молекулі має дорівнювати нулю, у багатоатомних йонах сума ступенів окиснення всіх атомів дорівнює заряду йона.
для одноатомних йонів ступінь окиснення дорівнює заряду йона.
ступінь окиснення елементів у простих речовинах дорівнює нулю (за винятком озону).
ступінь окиснення лужних металів дорівнює +1 (за винятком простих речовин і алкалідів);
ступінь окиснення гідрогену дорівнює +1 (в більшості сполук) або −1 (в гідридах), 0 в молекулі Н2;
Флуор в усіх сполуках має ступінь окиснення −1 (за винятком F2);
ступінь окиснення Оксигену в сполуках, як правило, дорівнює −2. Виняток становлять флуориди Оксигену (+2), сполуки діоксигеніл-іона О
+
2
(+1/2), кисень О2 (0), пероксиди (−1), супероксиди (−1/2) та неорганічні озоніди (−1/3).
Просторова будова BeF2
Часто ступінь окиснення не збігається із числом утворюваних зв'язків. Зокрема, для атома Берилію у молекулі BeF2 ступінь окиснення є рівним +2, тоді як його молекула є полімерною. Також варто пам'ятати, що фактичний заряд на атомі може не відповідати ступеню окиснення цього атома. Так, у амоній-іоні атом Нітрогену має заряд +1, проте ступінь окиснення −3.
На письмі ступінь окиснення зазначається над символом елемента або вгорі праворуч від нього:
{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4 }{\displaystyle \mathrm {{\overset {+1}{K}}{\overset {+7}{Mn}}{\overset {-2}{O_{4 } або {\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }{\displaystyle \mathrm {H_{2}^{+}O^{-2}} }
Коли в тексті (не у формулі) необхідно позначити ступінь окиснення елемента, його записують одразу після символу або назви елемента без пробілів у круглих дужках. Наприклад: Оксиген(−2), О(−2), Ферум(+3), Fe(+3) чи залізо(0), Fe(0).
Винятки Редагувати
Ступінь окиснення Сірки у складі піриту (персульфіду Заліза (ІІ)) FeS2 дорівнює (−1) (група S
2−
2
є аналогом пероксидної групи O
2−
2
)
У складі складних оксидів атоми одного і того ж елемента можуть мати різні ступені окиснення. Наприклад: у магнетиті (фераті (ІІІ) Заліза (ІІ)) Fe3O4 Залізо має ступені окиснення +2 і +3). При розв'язанні завдань, для яких має значення ступінь окиснення, формулу магнетиту слід записувати так: Fe+2(Fe+3O2)2 (представлення у вигляді солі) або FeO·Fe2O3 (представлення у вигляді складного оксиду). Іншими поширеними прикладами складних оксидів є сурик Pb3O4 (2PbO·PbO2) та манганцева шпінель Mn3O4 (Mn+2(Mn+3O2)2 або MnO·Mn2O3).
