N2O-Іноді його можуть називати оксонитридом азоту, оксидом діазота, закисом азоту або звеселяючим газом. Властивості:у звичайних умовах представлений безбарвним газом, мають солодкуватий запах. Його можуть розчиняти :вода, етанол, ефір і сірчана кислота. Якщо його нагріти до кімнатної температури під тиском 40 атмосфер, він згущується до безбарвної рідини. розкладається під час нагрівання і показує себе в реакціях як відновник. Цей оксид утворюється, коли нагрівають сухий нітрат амонію. Інший б його отримання - термічне розкладання суміші "сульфамінова + азотна кислота". Використовується як засіб для інгаляційного наркозу, харчова промисловість знає цей оксид як добавку E942. З його до також покращують технічні характеристики двигунів внутрішнього згоряння, NO-Зустрічається під назвами монооксиду азоту. При нормальних умовах має вигляд безбарвного газу, який погано розчиняється у воді. у твердому і рідкому станах ця речовина має блакитний колір. Даний оксид може окислюватися киснем повітря. Його досить просто отримати, для цього потрібно нагріти до 1200-1300оС суміш азоту і кисню. В лабораторних умовах він утворюється відразу за кількома дослідах: Реакція міді і 30%-ного розчину азотної кислоти. Взаємодія хлориду заліза, нітриту натрію і соляної кислоти. Реакція азотистої і йодидної кислот. Це одна з речовин, з яких отримують азотну кислоту. NO2- його можуть називати діоксидом азоту або бурим газом. Останнім ,назва відповідає одному з його властивостей. Адже цей оксид має вигляд або червоно-бурого газу, або жовтуватої рідини. Йому притаманна висока хімічна активність. Даний оксид одержують при взаємодії азотної кислоти і міді, а також під час термічного розкладання нітрату свинцю. З до нього виробляють сірчану і азотну кислоти, окислюють рідке ракетне паливо і сумішеві вибухові речовини ,NO3-селітра,використовують у господартві та як вибухову рчовину.
Тут следует отметить два момента. Первый состоит в том, что глина обладает очень низкой теплопроводностью и жидкость в глиняной посуде долго сохраняет первоначальную температуру, особенно если кувшин закрыть сверху. Но не это самое интересное. Гораздо забавнее эффект охлаждения жидкости, который наблюдается при нагреве кувшина солнцем. Как это работает? Глина материал пористый и все эти мелкие поры заполняются тонкими прослойками воды. При нагреве стенок нагревается в первую очередь вода в этих порах и начинает быстрее испаряться. Но испарение возможно только при поглощении энергии, которую в виде тепла этот процесс отнимает не только от теплых стенок кувшина, но и от жидкости в кувшине, потому что для испарения 1 грамма воды энергии требуется в несколько раз больше, чем для его нагрева. В результате вода в кувшине охлаждается.
1)2P+3Ca=Ca₃PO₄ Ca₃PO₄+6H₂O=3Ca(OH)₂+2PH₃ 2PH₃+4O₂=P₂O₅+3H₂O P₂O₅+H₂O=2HPO₃ HPO₃+H₂O=H₃PO₄ 2)3NaOH+H₃PO₄=Na₃PO₄+3H₂O 3Na(+)+3OH(-)+3H(+)+PO₄(3-)=3Na(+)+PO₄(3-)+3H₂O 3OH(-)+3H(+)=3H₂O,сокращаем на 3,получается: OH(-)+H(+)=H₂O 2FeCl₃+3Ca(OH)₂=2Fe(OH)₃+3CaCl₂ 2Fe(3+)+6Cl(-)+3Ca(2+)+6OH(-)=2Fe(OH)₃+3Ca(2+)+6Cl(-) 2Fe(3+)+6OH(-)=2Fe(OH)3,сокращаем на 2,получается: Fe(3+)+3OH(-)=Fe(OH)3 3)NaNO3(не подвергается гидролизу,потому что образована сильной кислотой и основанием) FeCl₃-основана слабым основанием и сильной кислотой,гидролиз идет по катиону 1 ступень FeCl3+HOH⇔FeOHCl2+HCl Fe(3+)+3Cl(-)+H2O⇔FeOH(2+)+2Cl(-)+H(+)+Cl(-) Fe(3+)+H2O⇔FeOH(2+)+H(+) 2 ступень FeOHCl2+H2O⇔Fe(OH)2Cl+HCl FeOH(2+)+2Cl(-)+H2O⇔Fe(OH)2(+)+Cl(-)+H(+)+Cl(-) FeOH(2+)+H2O⇔Fe(OH)2(+)+H(+) 3 ступень Fe(OH)2Cl+H2O⇔Fe(OH)3+HCl Fe(OH)2(+)+Cl(-)+H2O⇔Fe(OH)3+H(+)+Cl(-) Fe(OH)2(+)+H2O⇔Fe(OH)3+H(+) KNO2-сильное основание,слабая кислота,гидролиз по аниону KNO2+HOH⇔KOH+HNO2 K(+)+NO2(-)+HOH⇔K(+)+OH(-)+HNO2 NO2(-)+HOH⇔HNO2+OH(-)
NO-Зустрічається під назвами монооксиду азоту. При нормальних умовах має вигляд безбарвного газу, який погано розчиняється у воді. у твердому і рідкому станах ця речовина має блакитний колір. Даний оксид може окислюватися киснем повітря. Його досить просто отримати, для цього потрібно нагріти до 1200-1300оС суміш азоту і кисню. В лабораторних умовах він утворюється відразу за кількома дослідах: Реакція міді і 30%-ного розчину азотної кислоти. Взаємодія хлориду заліза, нітриту натрію і соляної кислоти. Реакція азотистої і йодидної кислот. Це одна з речовин, з яких отримують азотну кислоту.
NO2- його можуть називати діоксидом азоту або бурим газом. Останнім ,назва відповідає одному з його властивостей. Адже цей оксид має вигляд або червоно-бурого газу, або жовтуватої рідини. Йому притаманна висока хімічна активність. Даний оксид одержують при взаємодії азотної кислоти і міді, а також під час термічного розкладання нітрату свинцю. З до нього виробляють сірчану і азотну кислоти, окислюють рідке ракетне паливо і сумішеві вибухові речовини ,NO3-селітра,використовують у господартві та як вибухову рчовину.