Скорость реакции а + в = с при повышении температуры на 10 градусов увеличивается в 3 раза. во сколько раз увеличится скорость этой реакции при повышении температуры на 50°с?
Эквивалент - это реальная или условная частица, которая замещает 1 ион H+ в реакциях обмена или 1 электрон в окислительно-восстановительных реакциях . То, какая часть данного вещества или элемента является эквивалентом, показывает нам фактор эквивалентности f'экв. Для соли он рассчитывается так: 1 / заряд катиона*индекс при катионе (количество катионов в соединении) или 1 / заряд аниона*индекс при анионе (количество анионов в соединении) Нарпимер, соль СaCl2 Если по катину: 1 / (2 * 1) = 1/2 Если по аниону: 1 / (1 * 2) =1/2 Так что можно считать, как больше нравится
В случае соли NH4Cl fэкв(NH4Cl) = 1/(1*1) = 1
Далее, молярная масса эквивалента (или эквивалентная молярная масса) обозначается Mэкв, Э, M(1/..) Она равна произведению молярной массы на фактор эквивалентности Мэкв.(NH4Cl) = M(NH4Cl) * fэкв(NH4Cl) = 53,5 * 1 = 1 г/моль-экв. (или г/экв.)
Ломоносов великий учений що досягла великих висот галузі й хімії. ДляЛомоносова-естествоиспытателяхімія і фізика становили нерозривне ціле. "Хімік, - писав Ломоносов,- не повідомляючи фізики подібний до людині, який лише повинен шукатиощупом. І ці дві науки так з'єднані собою, що одне без другий - у досконало не можуть".Упродовж багатьох років хімія була основною заняттям Ломоносова. На початку 18 століття хімія не оформилася як наука, ще було вироблено загальних положень, які б об'єднати всю суму накопичених знань, були відсутні кількісні методи дослідження і хімічні реактиви потрібної чистоти. Теорія флогістону (теплорода) могла лише заводити у безвихідь будь-якого мислячого експериментатора. Ось що говорив у 1743 року Ломоносов про стан хімії: "Найважливіше частина природною науки усе ще покрита глибоким мороком і пригнічена свого власногогромадою. Від нас приховані справжні причини дивних явищ, що їх виготовляє природа своїми хімічними діями". Він у історії дав досить повне юридичне й правильне визначення хімії як науки, хоча у той час хімію було вважати мистецтвом. Глибоке матеріалістичний розуміння природи й які у ній процесів і явищ дозволило Ломоносову вперше у історії науки дати чітку формулювання закону збереження матерію та руху. Думка у тому, що речовина взагалі може постати і зникати, що його у Всесвіті постійний, пролунала що й приймалася філософами 17-го і 18-го століть як аксіома. Але до Ломоносова не вважав це положення законом, що лежить у підставі будинку фізики та хімії. У листі до Л.Эйлерув 1748 року він сформулював основні тези цього закону: "Усі які у природі зміни отже якщо чогось щось додалося, це віднімається від чогось іншого. Так, скільки матерії додається до якогось тілу, стільки ж втрачається в іншого, скільки б годин я затрачаю до сну, стільки ж віднімаю у неспання тощо. Оскільки це загальний закон природи, він поширюється і правила руху". У1740-хроках М. У. Ломоносов в "власноручних чорнових зошитах" "Введення ЄІАС у справжню фізичну й "Початок фізичної хімії потрібне молодим, бажаючим у ній вдосконалюватися" вже дав абрис майбутнього курсу нової науки, суворіше сформований до січня 1752 року, що ж учений пише в результати1751-го: "Вымыслилнові інструменти для ФізичноюХимии", а результати1752-го- "диктував студентам і твердив вигадані мною до Фі мові, які є на13 аркушах в 150 параграфах, із багатьма постатями на шестиполулистах". Тоді М. У. Ломоносовим було величезна програма вивчення розчинів, яка цілком реалізовано і з цю пору. Фізика до середини XVIII століття ставала майже найвпливовішої та перспективної наукою. Фізика здавалася наукою реального чарівництва, її квапили, щедро фінансували. М. У. Ломоносовим було закладено основи фізичної хімії, що він спробував пояснення хімічних явищ з урахуванням законів фізики та його ж теорії будівлі речовини. Він - пише: Фізична хімія, є наука, пояснює виходячи з положень цих та дослідів фізики те, що відбувається у змішаних тілах при хімічних операціях.
Само уравнение:
Отсюда скорость увеличится в