Горение органических веществ - окислительно-воостановительная реакция. Как правило, в задачах подразумевается полное сгорание, то есть продуктами является CO2 и H2O. Продуктом сжигания азотсодержащих соединений также является молекулярный азот (N2), хлорсодержащих —хлороводород (HCl), серусодержащих — диоксид серы (SO2).
Полезно знать уравнение горения в общем виде, которое несложно вывести. Начнём с самого простого (углеводороды), общая формула CxHy:
CxHy + ?O2 = ?CO2 + ?H2O
Легко заметить, что количество углерода, входящее в состав исходного соединения, даёт соответствующее количество CO2. Значит, на получение xCO2 нам требуется x молекул кислорода. Проведём аналогичные рассуждения для водорода и получим:
CxHy + (x+0.25y)O2 = xCO2 + 0.5yH2O
Для примера, сожжём пентан (x=5, y=12).
C5H12 + (5+0.25*12)O2 = 5CO2 + (12*0.5)H2O, или
C5H12 + 8O2 = 5CO2 + 6H2O
Нобелівська премія з хімії (швед. Nobelpriset i kemi) — вища нагорода за наукові досягнення в області хімії, щорічно присуджується Шведською королівською академією наук в Стокгольмі. Кандидати в лауреати премії висуваються Нобелівським комітетом з хімії. Премія є однією з п'яти заснованих згідно із заповітом шведського хіміка Альфреда Нобеля (пом. в 1896 році) від 1895 року, що присуджуються за видатні досягнення в хімії, фізиці, літературі, фізіології та медицини та за внесок у встановлення миру.[1]
Перша Нобелівська премія з хімії була присуджена в 1901 році Якобу Вант-Гоффу з Нідерландів. Кожен лауреат отримує медаль, диплом та грошову винагороду, сума якої змінюється протягом років. Нагорода присуджуються в Стокгольмі на щорічній церемонії 10 грудня — в річницю смерті Нобеля.
