Объяснение:
Республика очень богата рудами цветных и редких металлов. По склонам и перевалам Кураминского хребта в северо-восточной части Узбекистана на многие десятки километров раскинулся Алмалыкский горнорудный район с залежами меди, цинка, свинца. Кроме этих металлов из добываемых руд извлекает серу, золото, серебро, селен, кадмий. В недрах республики имеются огромные залежи газа и нефти. Узбекистан располагает также крупными запасами угля. Республика богата фосфоритами. В Узбекистане находятся крупнейшие месторождения калийных солей. Выявлено 20 месторождений мрамора, 15 - гранита и габбро.
Сравнение
Оба эти термина обозначают растущий организм на разных стадиях развития. Эмбрионом именуется зародыш с момента зачатия и вплоть до 8-й недели беременности. Микроскопическое тельце появляется в плодном яйце, представляющем собой овальное или круглое образование размером в несколько миллиметров. Находящийся внутри него желточный мешок обеспечивает питание эмбриона. Плодное яйцо увеличивается в размерах вместе с зародышем. На начальном этапе формирования эмбрион мало похож на человека. Он внешне напоминает крошечного скрюченного «червячка» с хвостиком и без явно выраженной головы. Ближе к 8-9 неделе у зародыша обозначаются конечности, глаза, начинает биться сердце и образуются прочие жизненно важные органы. Голова становится различимой, но непропорционально большой по отношению к телу. Максимальный размер зародыша достигает всего 3-4 см, а вес – около 5 г.
Основное отличие плода от эмбриона состоит во внутриутробном возрасте развития. Как уже говорилось выше, зародышем называется формирующийся на протяжении первых восьми недель организм. По достижении этого возраста эмбрион начинает именоваться плодом. Отныне его питание обеспечивается не желточным мешком, а плацентой – находящимся внутри матки органом, осуществляющим связь между матерью и будущим малышом. По мере своего развития он становится все больше похожим на человека. Тело удлиняется и приобретает нормальные пропорции, конечности увеличиваются в размерах, уши занимают свое место по бокам головы и т. д. Плод активно растет и прибавляет в весе. Вес доношенного карапуза составляет как минимум 2,5 кг, а рост – 47 см.
Объяснение:
Плод – развивающийся в материнской утробе человеческий организм после закладки основных систем и органов. Данный термин используется исключительно по отношению к еще не появившемуся на свет ребенку. Рассматриваемый период развития организма именуется фетальным и начинается по достижении им 8-9-недельного возраста. Подобный этап характеризуется интенсивным ростом, дифференцировкой тканей, развитием органов и систем, окончанием формирования плодных оболочек и плаценты. 38-недельный карапуз считается полностью доношенным. К этому моменту плод приобретает признаки зрелости: длину от 47 см, вес от 2500 г, выпуклую грудь, бледно-розовую кожу без морщин и т. д. Малыши, рожденные в период от 28 до 37 недель, считаются недоношенными, но при этом вполне жизне Они требуют очень тщательного ухода и порой на протяжении длительного времени находятся под присмотром врачей. Самым эффективным методом диагностики плода признано ультразвуковое исследование.
Эмбрион – зародыш человека на начальной стадии своего развития до момента выхода из плодных оболочек. В ходе этого этапа из яйцеклетки формируется тело, обладающее определенными морфологическими признаками. Данный период длится 8 недель, после чего эмбрион принято именовать уже плодом. Зародыш возникает в результате слияния ядер яйцеклетки со сперматозоидом. В конце третьей недели развития у эмбриона появляются голова и примитивное сердце, а спустя еще несколько дней оно начинает качать кровь по телу и плаценте. В процессе формирования зародыша у него образуются конечности и глаза, уши и зачатки зубов, постепенно уменьшается, а затем вовсе исчезает хвост. К концу восьмой недели практически заканчивается процесс закладки основных жизненно важных органов.
Цікаво, що в окремих культурах і сортах накопичуються лише певні кислоти, переважно одна - дві. Особливо поширені в плодових, овочевих та ягідних культурах такі кислоти як яблучна, лимонна, винна, хінна, хлорогенова, оцтова, щавлева, фумарова, янтарна, піровиноградна, гліцеринова, глутамінова, бензойна, α - кетоглутарова та інші.
Кожна з цих кислот відіграє певну роль у складних метаболічних процесах, які мають місце в рослинній клітині. З перетворенням органічних кислот пов’язані різні цикли реакцій, наприклад, цикл Кребса. Кислоти являють собою своєрідний „ метаболічний котел”, в якому перехрещуються шляхи обміну вуглеводів, білків, жирів. Органічні кислоти необхідні організму не тільки як матеріал для синтезу інших сполук та енергетичних потреб, вони також беруть участь у багатьох біохімічних реакціях, впливають на рН середовища, активність ферментів.
Слід звернути увагу на те, що біохімічний склад та метаболізм органічних кислот неоднаковий у різних культур. Це залежить від багатьох факторів росту і розвитку рослин, впливу зовнішнього середовища. Наприклад, в яблуках міститься багато яблучної та лимонної кислоти. В яблуках, вишнях, сливах, капусті, цибулі, моркві, буряку і в більшості ягід яблучна кислота переважає над лимонною. В цитрусових, смородині, аґрусі, помідорах, картоплі лимонна кислота переважає на яблучною. Ці кислоти у великій кількості містяться в шпинаті, ревені, в щавлі багато щавлевої кислоти.
Встановлено також, що в різних частинах рослин акумулюється неоднакова кількість органічних кислот. Наприклад, в м’якоті молодих яблук переважають яблучна, лимонна, хінна кислоти, а в шкуринці та насінні яблук – більше жирних кислот, які входять до складу жирів та воскового нальоту.
Яблучна та лимонна кислоти накопичуються переважно в плодах та листі рослин, янтарна – в стеблах. Винна кислота знаходиться в ягодах і листі винограду, вона утворюється у листі і переміщується у плоди. В обмін речовин органічні кислоти вступають переважно в мітохондріях клітин, а акумулюються – в вакуолях, утворюючи фонди кислот.
Іноді кислоти перетворюються в цукри, які переміщуються в інші частини рослин. Кількість кислот в рослині змінюється в залежності від фази розвитку рослини, часу, пори року, факторів довкілля. Під час росту в плодах збільшується маса органічних кислот і вуглеводів, а під час достигання – зростає лише вміст вуглеводів і плоди стають солодкими за рахунок зменшення частки органічних кислот.
В лимонах та деяких інших плодах, багатих на лимонну кислоту, зберігається її високий вміст і після достигання плодів. Перехід лимонної кислоти в інші речовини відбувається дуже повільно.
Унікальна здатність плодів і овочів накопичувати органічні кислоти має велике біологічне значення. Кислоти, які попадають в організм людини з плодів та овочів, нормалізують травлення, засвоєння їжі, обмін речовин. Кислоти, більше ніж інші речовини, впливають на смакові, поживні та ароматичні якості плодів, навіть на забарвлення та консистенцію. Особливо важливим є вплив органічних кислот на споживчі, дієтичні та цілющі властивості плодів та овочів. Наприклад, зовнішній вигляд і консистенція деяких сортів яблук мало змінюється після тривалого зберігання, але плоди втрачають смак та цілющі властивості результаті поступового збіднення на органічні кислоти, особливо – на аскорбінову.
З перетворенням органічних кислот пов’язані деякі хвороби плодів і овочів. Наприклад, побуріння яблук при їх зберіганні пов’язане з процесами декарбоксилування органічних кислот.