Хімічні зв'язки є результатом взаємодії електронів та ядер атомів і описуються квантовою механікою. В першій третині XX ст. зародилася окрема галузь хімії, предметом якої є вивчення структури молекул і кристалів за до квантово-механічних розрахунків: квантова хімія. Ця галузь набула особливо інтенсивного розвитку протягом кількох останніх десятиріч.Сучасного вигляду теорія хімічного зв'язку почала набувати після того, як Г. Льюїс та В. Коссель в 1916 р. відзначили, що атоми утворюють хімічний зв'язок для того, щоб доповнити свою електронну оболонку до певної «магічної» кількості електронів. Для гідрогену це число дорівнює 2, для атомів другого періоду — 8, третього — 18. Якщо розглядати лише зовнішню електронну оболонку, то для більшості елементів це число становитиме 8 (правило октету). Таке доповнення відбувається двома шляхами:
Постоянная жесткость объясняется наличием "постоянных" солей сульфатов и хлоридов Са и Mg (CaSO4, CaCl2, MgSO4, MgCl2), которые в отличие от гидрокарбонатов нельзя вывести кипячением. В этом и главное различие.
Во время кипячения соли магния и кальция взаимодействуют с ионами гидрокарбонатов и ионы выпадают в виде осадка оставляя воду чистой и с выделение углекислого газа
Ca2+ + 2HCO3- = CaCO3↓ + H2O + CO2↑