1) 7 2) менше 7 3) Техногенне забруднення довкілля суттєво впливає не лише на склад атмосферного повітря, але й на процеси кругообігу енергії й речовин у природі. Зокрема зміна хімічного складу повітря внаслідок діяльності людини та процеси кругообігу води у природі спричиняють виникнення феномену «кислотних дощів». Це явище було відкрито понад сто років тому А. Смітом, який виявив залежність між рівнем забруднення атмосферного повітря й кількістю опадів. Незабруднені опади самі по собі мають кислу реакцію (pH = 5,5–6,0). Значне забруднення атмосфери сірчистим ангідридом, окислами азоту, сполуками хлору й фтору призводить до більшої кислотності. На окремих територіях США, Європи середньорічна кислотність опадів не перевищує 4,0-4,5, що прирівнюється до слабких розчинів кислот. У деяких регіонах земної кулі реєструються опади з pH ==3,8.
Збільшення вмісту кислих іонів і постійне вимивання лужних катіонів призводить до того, що буферна система рослин руйнується і кислотність ґрунтів збільшується.
Токсична дія аерозолю сірчаної кислоти на організм людини особливо посилюється у хмарну погоду. Розчин сірчаної кислоти у вигляді крапель туману тримається у повітрі або разом із дощем випадає на землю. Сірчана кислота роз’їдає метал, тканини, бетон, фарби, негативно впливає на все живе; на підкислених ґрунтах знижується врожайність, а зростання кислотності у водоймах призводить до загибелі всього живого. Наприклад, при pH = 4,5 гинуть усі риби, земноводні, комахи, а на дні розвиваються гриби й бактерії –анаероби, внаслідок життєдіяльності яких виділяється вуглекислий газ, метан і сірководень.
Дія забрудненого повітря й води на організм людини проявляється в загальному погіршенні здоров’я людини, зниженні імунітету, появі головного болю, відчутті слабкості, зниженні продуктивності праці тощо. У районах із сильним забрудненням атмосферного повітря й води рівень захворюваності населення на бронхіти у 3-5 разів пневмонією в 2-3, плевритом у 3-4 рази вищий, ніж у населення інших районів.
Розрізняють іонні, атомні і молекулярні, і металеві кристалічні решітки. Їх будова залежить від типу хімічного зв'язку. У вузлах іонних кристалічних решіток знаходяться протилежно заряджені іони, між якими проявляються сили межионного взаємодії, вони характерні для з'єднань з іонним типом хімічного зв'язку. Завдяки цим силам взаємодії між іонами, в-ва з іонною кристалічною решіткою є твердими, нелетучими, тугоплавкими, розчини і їх розплави добре проводять електричний струм. Приклади: NaCl, KNO3, KBr та ін. Атомна Решітка в якості структурної одиниці має атом. Ці атоми можуть бути незалежні один від одного або пов'язані ковалентними зв'язками. У першому випадку це кристалічні решітки Ne, Ar, Kr і т.д., у другому - це решітки простих в-в - таких як алмаз або графіт, SiO2, B. такі речовини характеризуються великою твердістю, високими температурами плавлення, хімічною інертністю. Молекулярні кристалічні решітки характерні для сполук з ковалентним типом хімічного зв'язку. У вузлах таких решіток знаходяться неполярні або полярні молекули. Між молекулами діють слабкі сили взаємодії, тому речовини з таким типом кристалічної решітки мають незначну твердість, низькі температури плавлення і кипіння, характеризуються летючістю. Такий тип кристалічної решітки характерно для водню, азоту, хлору, кисню, йоду, води, глюкози, спиртів, нафталіну та ін. У вузлах металевої решітки знаходяться позитивні іони і атоми, оточені електронами, здатними легко переміщатися по всьому кристалу металу. Оскільки металеві зв'язки не мають спрямованого характеру, не дивно, що багато металів можна легко деформувати, не руйнуючи їх кристалічної структури. Метали тверді (виняток - ртуть), мають високі температури плавлення і кипіння, електро - і теплопровідні.
n(FeO₃)=
ответ: 1,98 моль.