Дитина, мати, бабуся. Родина, рід. Це ті одвічні поняття, без котрих і життя — не життя. У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп'є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде... Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі — дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо. А над нею — "зорі-жаровички" й останній горіховий листок. Ця зворушлива поезія закликає: любіть своїх рідних, не забувайте стареньких!
Составим общую формулу оксида меди Cu(x)O(y) M(Cu)=63.5г/моль M(O)=16г/моль В одном из них содержится 79.9% меди: Разделим M(Cu) на 0.799 (79.9%), чтобы найти молярную массу всего окисда M(CuxOy)=63.5/0.799=79.47г/моль M(CuxOy)-M(Cu)=79.47-63.5=15.97г/моль Видно что 15,97 г/моль соответствует 1 атому кислорода(16), то есть формула окисда получается CuO.
В другом из них содержится 88.8% меди: Разделим M(Cu) на 0.888 (88.8%), чтобы найти молярную массу всего окисда M(CuxOy)=63.5/0.888=71.51г/моль M(CuxOy)-M(Cu)=71.51-63.5=8.01г/моль Видно что 8,01 г/моль соответствует 1/2 атома кислорода(16), то есть на один атом меди приходится 0.5 атома кислорода(а на 2 атома меди - 1 атом кислорода), значит формула окисда получается Cu2O.
(стисло):
Дитина, мати, бабуся. Родина, рід. Це ті одвічні поняття, без котрих і життя — не життя. У далекому селі живе бабуся. Повиростали діти, розлетілися світами. А вона одна, живе спогадами. І яка ж радість, коли приїжджає (якимось, мабуть, попутним транспортом) онука! Нащебече бабусі про свої студентські новини, про те, як зайняті на роботі тато й мама, поїсть бабусиних пиріжків, поп'є свіжого молочка від сусідської корови та й помахає ручкою: треба їхати, хоч на бензовозі, бо коли ще щось буде... Поспіхом забула черевички які перевзувалася. Бабусі — дорога згадка. Торкнулася старенька черевичків, що ще ніби зберігали тепло милих ніжок, і заснула щасливо. А над нею — "зорі-жаровички" й останній горіховий листок. Ця зворушлива поезія закликає: любіть своїх рідних, не забувайте стареньких!