Відповідь:
Видатний діяч української літератури П. Куліш майже 60 років фальсифікувався ідеологами комуністичного режиму, його творча спадщина заборонялася, але зараз повернулася в скарбницю духовного життя українського народу, допомагає нам краще зрозуміти героїчні і трагічні сторінки української історії. Пантелеймон Куліш служив українській національній ідеї. Так, у листі до Г. Рентель (1862) він писав: "Кращого від українців в ідеї нема нічого, але [...] небагато в нас людей гідних, решта — дурноляпи, можливо, більше шкідливі, ніж корисні для розповсюдження в суспільстві рятівної для майбутнього української ідеї".
Чим же цінний для нас Куліш?
Саме він написав новаторський твір "Чорна рада", піднісши ним українську літературу до світового рівня. Саме він започаткував український історичний роман. П. Куліш був мистецьким новатором у галузі перекладу світової літератури українською мовою та ще в той час, коли видані були укази про заборону рідної мови. Він перший переклав Біблію, створив перший український правопис на фонетичній основі ("Кулішівка"), створив "Граматику" для українських шкіл.
У своїх творах порушував важливі проблеми, які є актуальними і сьогодні: батьки і діти, кохання і подружнє щастя, патріотизм і незалежність держави, '' ставлення влади до народу, народна мораль, добро і зло.
Все своє життя Куліш служив українській національній ідеї, у ній — його єдина мета, у ній він був послідовний.
Так, І. Франко писав: "Куліш все життя своє шукав шляхів, палаючи пристрастю сказати якесь велике слово. В даний момент твердо переконаний у правоті своєї думки, він все ж незабаром відкидав її, щоб знову з такою ж самовпевненістю захищати яку-небудь іншу. Ці питання складали трагедію його життя, але вносили фермент в літературне життя України..."
Важливим є те, що письменник широко відтворив життя різних сфер тогочасного суспільства та типових представників усіх соціальних верств.
Пояснення: вот держи,правда оно долгое.Я своїй учительці отсилала,вона сказала правильно.
Один из главных героев рассказа Тургенева “Бурмистр” - помещик, офицер в отставке.
Он является соседом рассказчика, который описывает его как человека рассудительного, получившего отличное воспитание. Когда то, он даже вращался в высшем свете, а в данный момент, очень успешно занимается хозяйством. Он является гостеприимным хозяином, даёт хорошие обеды, но, несмотря на это, сосед не любит к нему ездить. И, если бы, не охота в его лесах, где водится много дичи, сосед бы давно с ним раздружился.
Также про Пеночкина можно сказать, что он одевается со вкусом, читать не любит, хорошо играет в карты, любит музыку, является знатным женихом. Дамам он нравится, и многие хотели бы выйти за него замуж. Зимой, обычно, отправляется Петербург. В отношении с крестьянами и слугами он очень строг, может побить, и делает это регулярно. Благодаря этому, дом и хозяйство у него в полном порядке.
Полностью раскрывается его характер, когда они с соседом-рассказчиком приезжают в его деревню Шипиловку, а там ему в ноги бросаются старик Антип и его двадцатилетний сын. Старик жалуется на местного Бурмистра, который отдал в некруты, вне очереди, двух его сыновей, и собирается третьего отдать, увёл со двора последнюю корову и избил жену. Аркадий Павлыч пообещал ему разобраться, но сам ничего не сделал, так как Бурмистр исправно собирает оброк с крестьян Шипиловки. И он прекрасно понимал, что теперь Бурмистр сживёт со света эту семью.