Question

Твір на тему: «лиш народи,явлені у слові,достойно можуть жити на землі»

Answer 1

БО ЛИШ НАРОДИ, ЯВЛЕНІ У СЛОВІ, ДОСТОЙНО МОЖУТЬ ЖИТИ НА ЗЕМЛІ»

Ліна КОСТЕНКО

«Мова – найважливіший засіб пізнання, спілкування і впливу» — так звучить тема вступної бесіди на першому уроці української мови у 8 класі. Здається, все вже сказано про мову, переказано, зроблені численні висновки, систематизовано й узагальнено, але ні – щороку на моїх уроках відбуваються справжні дебати. Кожен учень висловлює свою точку зору на актуальну для нашого регіону і цілком для України мовну тему. Для обговорення пропоную такі питання: від чого залежить те, що буде нести мова, – добро чи зло, красу чи потворність? Підтвердіть або спростуйте думку, що на світі немає нічого кращого (гіршого) за мову. Яка роль мови в житті людей? Які функції виконує мова у нашому житті? Чому від доброго слова світ стає кращим? Чи кожна людина заслуговує добрих слів?

Цікаво слухати міркування вихованців, які докладно й логічно пояснюють їх. Ось і цього року я запропонувала учням 8-х класів поміркувати й висловити свої думки з приводу даної теми. Ось деякі з них. «Усі люди на нашій планеті вміють розмовляти. Це велике щастя. Вони спілкуються різними мовами, але головне завдання для всіх – розуміти одне одного. Без мови неможливий розвиток науки й техніки, мистецтва. Мова – найважливіший засіб спілкування. Наша країна багатонаціональна і українська мова служить засобом міжнаціонального спілкування. Українська мова багата та виразна. Вона відігравала і відіграє велику роль в історії цивілізації, про що неодноразово говорили діячі мистецтва, письменники, видатні особи», — так висловила свої міркування Ельміра Сейтджалілова.

Про слово як засіб впливу написала Дінара Ібрагімова: «Кожного дня людина каже приблизно тисячу слів. І кожне слово має свій зміст. Словом можна підтримати людину у важку хвилину, вплинути на неї, але ж словом можна й образити, й зрадити! Тому й говорять у народі: «Слово – не горобець, вилетить – не піймаєш». Завоювати довіру і гарне ставлення до себе дуже складно, а вичерпати кредит довіри можна одним словом. Тому, я вважаю, з кожним днем довіри і миру у світі стає менше і менше. Вихід один: треба, щоб кожна людина захотіла стати трохи добрішою, щоб говорила правду, добрі слова. І тоді наша сіра планета стане більш затишною і теплішою. Для цього тільки треба говорити потрібні слова». А ось міркування і заклик Заріни Джамілової: «Виконуючи функції спілкування і пізнання, мова впливає на людей. Словом можна поранити й вилікувати, розвіяти сумнів і засмутити, викликати усмішку і сльози. Тому треба прагнути, щоб із наших вуст зринали лише добрі слова, сповнені теплом серця і щирістю душі. Слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож володіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса!».

Сашко Калиненко розмірковує над тим, що ж таке слово і як воно впливає на людей: «Що таке слово? На перший погляд, це — просто набір літер. Але насправді кожне слово – це немов людина, що має свій характер, настрій. Є слова веселі, є сумні. Є добрі та злі. Тому слова є найважливішим знаряддям спілкування та впливу людей одне на одного. У народі говорять: «Слово як лікує, так і калічить». Одним тільки словом можна вбити людину, а можна одним словом дарувати надію на життя. Я вважаю, що нам потрібно використовувати якнайбільше добрих, світлих та душевних слів, і світ тоді стане добрішим та яскравішим».

А ось Каміла Фазилова порівнює слова з ключиками: «Слова мають різний вплив на людину. Усе залежить від вихованості особи, обставин спілкування, теми й мети. Спілкування нагадує мені своєрідну гру: влучив – не влучив. Влучив – усе добре, не влучив – щось погане, неприємне. Але, я вважаю, у більшості випадків слова «влучають» у ціль, впливають на людину позитивно. Для кожного такі слова різні, як ключики від замків дверей. Але у будь-кого на обличчі з’явиться усмішка, коли він почує такі слова, як мама, тато, бабуся. Слів дуже багато добрих, але людина вирішує сама, що їй говорити, і як ними впливати на інших».

На завершення Карина Тюрина поділилася своїми міркуваннями, які стали підсумком уроку. «Мова – це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. У ній відбито його характер, історію, звичаї, побут. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до своєї мови. Мова – то душа народу, його духовна скарбниця. Письменники та науковці вдосконалюють рідну мову, що підвищує духовну могутність українців. Взагалі, будь-яка мова є безсмертною. Але вона живе доти, доки живий народ, який користується нею, наповнює її своєю силою й наснагою. Рідна мова не менш цінна, ніж будь-які корисні копалини. Але її не можна продати та купити, а тільки пишатися й захоплюватися. Завдання майбутніх поколінь — зберегти рідну українську мову, не дати їй зникнути».