Волшебник Эгль сразу понял,что перед ним не обычная девочка,жительница Коперны,где не поют песен,и не рассказывают сказок.Девочка не испугалась Эгля,а все обыватели деревни боялись его.Девочка бежала за игрушечной белой яхтой,с алыми парусами и это удивило мудреца,она не требовала отдать игрушку,а поинтересовалась-"наигрался ли он?",а когда она назвала своё имя-то Эгль сравнил его со свистом стрелы или шумом морской раковины,поняв,что перед ним-Прекрасная Неизвестность.И именно Ассоль он рассказал одну сказку,которую жители Каперны запомнят надолго-эта сказка о принце и алых парусах.Эгль рассказал Ассоль сказку,потому что именно эта девочка смогла понять его и поверить в сказку.Ассоль верила в чудеса,жила ожиданием чуда,волшебство-это часть её жизни,поэтому мудрец Эгль и предназначил сказку тому,кто верил в её счастливый конец и в исполнение желаний.
Головним героєм роману є молодий лицар Айвенго. Це красивий, сміливий, благородний, сильний хлопець. Вперше він з'являється перед нами у вигляді провідника, який показує дорогу пріору Еймеру та храмовнику Бріану де Буагільберу шлях до палацу свого батька.
Але спочатку він не називає свого імені. У романі показані всі позитивні якості головного героя, проте основна його роль в романі це те, що він є своєрідною сполучною ланкою, центром роману. Всі останні образи дані як би через призму головного героя. Через образи Айвенго і Ребеки можна прослідити відношення головного героя до євреїв. Спочатку його поведінка справляє враження, що він не відчуває до них презирства, як всі інші герої роману.
