Рекомендую ознакомиться с оригиналом, на крайний случай с кратким содержанием. Писать по чужому пересказу всегда большой риск. Предлагаю свой вариант. Начать стоит с краткого описания самого автора (напомню Гончаров), затем перейти к детству главного героя. Разрушительное начало в фамилии. Продолжитель дела своего отца. В имени заложено противоречие между положительным и отрицательным характером героя. Добрый, сопереживающий, но в тоже время ленивый и аппатичный человек. Пару слов об окружении и друзьях. Как любовь к Ольге поменяла ли его и чем все закончилось. Что бы наиболее полно раскрыть его сущность, можно сопоставить Обломова с его лучшим другом Штольцом.Подводя итог не забыть упомянуть о цели существования таких людей(можно блеснуть знаниями и пофилософствовать немного на тему нужны ли такие люди как Обломов?). Только не увлекаться, плюсики за знание материала, и умение его преподнести в философской форме получить можно. Но если залезть не в ту степь, то можно этих плюсиков и лишиться. В общем я только предлжила свое направление для размышлений. Решать вам. Заранее извиняюсь за ошибки.
ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».