<Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.
У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння, синоніми, епітети роблять слова проникливими та душевними:
І твоє незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
Звісно, не тільки побудова та художні засоби ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. >
Объяснение:
Брав зі сайту
Американский писатель О. Генри является непревзойденным мастером короткого рассказа. Его произведения пронизаны тонким юмором, и имеют неожиданные развязки сюжета. Рассказ О. Генри «Дары волхвов» является классическим примером такой индивидуальности писателя. Главные герои «Дары волхвов», семейная пара Диллингхемов, сравнивается автором с героями библейского сюжета, принесшими подарки новорожденному Иисусу. Только подарки этой пары бесконечно дороже, друг для друга они, не задумываясь, пожертвовали своими самыми бесценными сокровищами, которые у них были. Писатель умело показал, что материальные ценности не имеют никакой цены по сравнению с настоящими чувствами.