М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
olesyapurzikova
olesyapurzikova
27.05.2023 12:03 •  Литература

Сделайте характеристику гринёва из капитанской дочки по плану

1)происхождение и социальное положение героя героя.

3)смысл его имени и фамилии.

4)первое появление в романе.

5)портрет героя. динамика портрета.

6)мир вещей, характеризующий героя.

7)поступки, отражающие внутреннюю свободу героя.

8)черты личности героя, развитие его характера.

9)речь героя, как средство его характеристики.

10)оценка другими персонажами.

11)авторское отношение к герою.

12)оценка образа героя в .

👇
Ответ:
grekorim1998a
grekorim1998a
27.05.2023

ответ:

главный герой «капитанской дочки», петр андреевич гринев – молодой офицер, попавший по месту своей службы в самый разгар бунта и случайно столкнувшийся с самим пугачевым.

пушкин ведет рассказ от имени гринева, скрываясь за ним и выдерживая от начала до конца простой, безыскусственный тон и язык. гринев – не «герой» в классическом смысле этого слова, но далеко и не посредственность. это один из тех многих офицеров, вышедших из простой дворянской семьи, на доблести и честности которых создавалась слава армии. он получил образование, какое обычно в ту эпоху получали дети дворян-помещиков; в раннем детстве он был всецело на попечении крепостного савельича, «за трезвое поведение » ему в дядьки. савельич научил его грамоте. когда мальчик подрос, отец нанял учителя француза, выписав его из москвы, «вместе с годовым запасом вина и прованского масла». уже одна эта бытовая подробность переносит нас в атмосферу зажиточной, но простой помещичьей семьи екатерининской эпохи. по контракту, мосье бопре должен был обучать петрушу «по-французски, по- и всем наукам», на что он совершенно не был способен, т. к. «в отечестве своем был парикмахером, потом в пруссии солдатом, потом приехал в россию «pour être outchitel» [чтобы быть учителем], не понимая значение этого слова. бопре оказался «добрым малым», но не особенно высокой нравственности, за что скоро был отставлен от своей должности. моду той эпохи – поручать воспитание детей иностранцам, не разбираясь в их педагогических и нравственных качествах, осмеивали и обличали в своих произведениях еще новиков, фонвизин, грибоедов. гринев сам говорит, что «жил недорослем» до шестнадцати лет. но видно, что от природы он был неглуп и одарен незаурядными способностями, т. к. в белогорской крепости, не имея никаких других развлечений, занялся чтением, во французских переводах иногда и сочинением стихов. «во мне пробудилась охота к , – пишет он. – александр петрович сумароков несколько лет после похвалял» его опыты.

4,5(89 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Adonis12321
Adonis12321
27.05.2023
Уважаемый Михаил Юрьевич Лермонтов! Желаю вам преподнести в дар эту великолепную картину, на котором изображены горы Кавказа. Я обожаю Ваши произведения про этот край. Читать их огромнейшее удовольствие. Почему я решил(а) преподнести вам в дар именно этот горный пейзаж?! Потому что я знаю вашу любовь и привязанность к Кавказу. Это Ваша Родина! Это Ваше все!
Я никогда не перестану любить ваши произведения про этот прекрасный уголок нашей родины. Желаю вам процветания в работе и новых великолепных шедевров. 
                                                        С почтением, И.О.Ф. 
4,4(16 оценок)
Ответ:
Дія повісті «Простодушний» (XVII 67) повністю розгорталася у Франції, хоча головний герой — індіанець з племені гуронів, який за збігом обставин опинився на території Європи. Незважаючи на доволі примітивну композиційну побудову та стриманий виклад думок, протягом твору наскрізно-простежувалася його сатирична спрямованість. У філософських повістях Вольтера даремно шукав психологізм, занурення у душе­вний світ персонажів, достовірне змалювання людських характерів або правдоподіб­ний сюжет. Головне в них — загострене сатиричне зображення соціального зла, жорс­токості та безглуздості існуючих суспільних інститутів та відносин. Цією суворою реальністю перевірялися справжня цінність філософських витлумачень світу. Звернення до дійсності, до її гострих суспільних і духовних конфліктів пронизала усю творчість Вольтера — його філософію, публіцистику, поезію, прозу, драматургію. При всій своїй злободенності вона глибоко проникала у сутність загальнолюдських проблем, які далеко виходили за межі тієї епохи, коли жив і працював сам письменник. • Повість побудована у формі «адаптації» «природної людини», не зіпсованої цивілізацією, до умов тогочасної дійсності, іншими словами — це процес перетво­рення Простодушного на звичайну людину. • «Природна людина» — «штучна» людина (продукт цивілізації) — головна су­перечність твору. • У повісті «Вольтер» полемізував із Ж.-Ж. Руссо — творцем теорії про «приро­дну людину» та згубний вплив цивілізації на неї. Головний герой «філософської повісті» належав до «нецивілізованого» індіан­ського племені гуронів і потрапив до Франції випадково. Все, що звичне для «циві­лізованих» французів, викликало в юнака простодушне здивування (це підкреслене ім'ям героя). В центрі уваги ті риси французького життя, які, на думку письменника, суперечи­ли здоровому глузду, природному єству людини: «Його розум, не викривлений по­милками, зберіг усю свою природну прямизну. Він бачив речі такими, якими вони насправді є, між тим як ми, під впливом засвоєних у дитинстві поглядів, бачимо їх скрізь і завжди такими, якими вони ніколи не бувають». Природний розум вищий від здорового глузду, набутого в умовах цивілізації, бо остання наскрізь отруєна забобо­нами. В основі комічного у творі лежала саме невідповідність суджень природного глузду і загальнопоширених суспільних звичаїв (забобонів). Вольтер порушив питання про роль церковного життя для морального стану су­спільства, яке висвітлювалося як в плані окремої людини, так і всієї держави, кері­вного апарату., юстиції. Головна сюжетна лінія — історія кохання Простака і юної вродливої Сент-Ів. Спочатку події відбувалися в Нижній Бретані, в пріораті Гірської богоматері. Свої­ми наївними, але влучними судженнями Гурон, сам того не знаючи, викривав різ­номанітні суспільні забобони і нісенітниці, зокрема поведінку людей, що заснована на буквальному розумінні релігійних приписів. У другій половині твору Простак, відзначившись у битві з англійцями, що напа­ли на узбережжя, вирушив в Париж за заслуженою нагородою, а заодно за дозво­лом одружитися з коханою Сент-Ів. Проте «природний розум» не міг знайти спіль­ної мови ні з «державним розумом», ані з «конфесійним розумом». Всі можновладці, до яких звертався Простак, а за ним і Сент-Ів, — це духовні особи; люди, що оточували героїв, говорили майже виключно на релігійні теми і дивилися на світ крізь призму конфесійності. Все суспільство розподілене на ворогуючі релі­гійні групи. Тут релігійність постала швидше не як забобон, а як прагматична, егої­стична позиція, що вела до особистого збагачення. Вольтер прагнув показати, що релігійність не надає французькому суспільству ніякого ладу, не робить його мора­льнішим і щасливішим. Твір відобразив атмосферу тих років, коли в більшості ка­толицьких монархій почали забороняти діяльність єзуїтів, аж поки рішенням папи Климента XIV орден не був розпущений зовсім (XVII 73). Поблажливіше Вольтер ставився до янсеністів, до яких належить у повісті вчений в'язень Гордон. Іронічно звучало те, що саме у в'язниці, подалі від нау­кових осередків цивілізації, під керівництвом опального єретика, гурон здобув свої ґрунтовні знання про світ. Співчутливо згадували Вольтер і про гугенотів. Луї XIV, розірвавши «Нантський едикт», прирік на вигнання тисячі працьовитих і розумних людей, «силу — силенну рук, які могли б служити йому». Оскільки на переконання письменника, природний розум мав перемогти, наприкінці твору янсеніст Гордон «відмовився від своїх суворих переконань і став справжньою людиною». Повість закінчилася трагічно для її героїв. Маленька людина виявилася ціл­ком беззахисною перед свавіллям можновладців. Всі її «природні почуття» — доброчесність, сердечність, віра в справедливість — безжально розтоптані дер­жавною машиною. Позиція англійських моралістів — Шефтсбері, Річардсона, Дефо та інших — не витримала перевірки сарказмом Вольтера.
4,7(44 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ