Павел Васильев. На чужом берегу. Стихотворение написано в 1932 году. Посвящено жене Галине Анучиной. Написано по поводу их разлуки - она осталась в Омске, он уехал в Москву. Больше они не виделись.
Стихотворение состоит из 6 строф. Рифмовка перекрестная. Стихотворный размер - анапест.
Средства художественной выразительности:
Эпитеты: в гиблом, пропащем снегу; дремучему краю, любимейший голос.
Метафоры:
останусь один, чтобы песня окрепла,
подвластен дремучему краю,
другие забавы и сны по плечу,
Чтоб огнями и тьмою, и рыжей волной \ Позади, за кормой убегала Россия.
Риторические восклицания: Не добраться к тебе! Царство рыбы и птицы! Ты будешь со мной!
Сравнение:
Ты похожею будешь на дальний дымок,
На старинные песни, на счастье похожа!
Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Объяснение:
Небогатый из Симбирской губернии решил отдать своего 16 летнего сына, Петр Гринева, в военную службу- и не петербургский гваредский полк, к которому сын был приписан с младенчества, а в обычный армейский, на Урал.
Вместе со своим верным крепостным пестуном Савельичем Петр поехал в Оренбург. На пути, в одном из тракторов Симбирска, наглый ротмистр Зурин обыграл неопытного юношу на сто рублей в бильярд.
Выехав из Симбириска с ящиком, Петр и Савельич попали в сильный буран. Их едва не занесло снегом принесла лишь неожиданная встреча в чистом поле со странным мужиком, который указал дорогу к постоялому двору. Петр на радостях подарил свой заячий тулуп, за что тот сердечно его благодарил. Встречный в поле мужик и хозяин постоялого двора переговаривались друг с другом какими-то странными, только им понятными фразами.
Отправишись дальше, Петр вскоре прибыл в Оренбург. Генерал Андрей Карлович определил его на службу в Белогорскую крепость, в 40 верстах от города.
Белогорская крепость представила собой маленькую деревушку, окруженную бревенчатым забором. Начальник крепости, капитан Иван Кузьмич Миронов, и его жена, Василиса Егоровна, встретили Петрушу радушно. Нравы здесь господствовали простые и почти утративших военные навыки.
Гринев свел близкое знакомство с молодым офицером Швабриным, сосланным в крепость за убийство на дуэли. Ему показали и дочь капитана Мировна, Машу красивую и скромную девушку, которую родители в этом глухом краю уже отчаивались выдать замуж. Я написал все что мош