бенджамен дрисколл не разу не изменил своей мечте - сделать марс обитаемым . не смотря на все трудности с которыми он сталкивался . бенджамен долго сажал деревья . порой я удивляюсь как ему хватило терпения . ждал дождя . и после долгово ожидания , дней где он трудился , наконец то в одно утро шел дождь ,это было просто духозахватывающе . бенджамен дрисколл верил и уверенно шел к своей мечте ,даже тогда когда надежда и терпение могли угаснуть , пропасть , он ждал.
я считаю ,что мы должны брать пример с бенджамена ,мы должны стремиться и уверенно шагать к своей мечте , не смотря на все трудности.
Харків, я люблю тебе! Люблю, люблю! За що? Я не знаю…
Напевно, за те, що ти є. Це так добре – те, що ти є. Зі своїми батьками я об’їздила пів-України. Мені сподобалися Київ, Львів, Дніпропетровськ… А тебе я просто люблю.
Адже ти моє рідне місто! Хіба може бути в людини два рідних міста? Або три? Ні.
Воно може бути тільки одне. І для мене це ти. Що ти кажеш? Ти не ідеальне?
А яке ідеальне? І яка різниця, ідеальне ти чи ні? Ти просто моє місто.
Моя подруга, що недавно повернулася з Москви, продзижчала мені вуха про красу Арбата, Красної площі і їм подібних визначних пам’яток російської столиці. Не ображайся на неї. Адже те, що вона захоплюється іншим містом, не означає, що вона не любить тебе.
Мені теж, як і їй, подобається Москва. На світі багато красивих міст. Але хіба в Римі я народилася?
Хіба в Парижі ходила до дитячого садка? Хіба я в Нью-Йорку пішла в школу і знайшла друзів? Хіба в Сіднеї живе моя родина? Ні, це все відбувалося і відбувається в Харкові, моєму рідному місті.
Деякі вважають, що нерозумно порівнювати тебе, наприклад, з Парижем. А нам хіба що? У кожного своя думка. Не будемо нікого переконувати – це безглуздо.
Але ти любиш кожного свого мешканця, адже так? Ти любиш їх усіх, усіх людей, що коли-небудь жили на твоїй землі. Навіть незважаючи на те, що вони можуть поставити порожню пляшку з-під напою просто посередині твого тротуару, а потім кричати, що їхнє місто брудне. І ще на багато чого ти закриваєш очі – твоя любов схожа на материнську, вона прощає все. І я сподіваюся, що коли-небудь твої мешканці віддячать тобі за неї. Адже ти – горде красиве місто, перша столиця нашої країни.
Тебе відвідував Петро І й інші великі люди. Ти дав притулок і виховав мислителів і письменників Сковороду і Гулака-Артемовського, композитора Лисенка, астронома Барабашова і знаменитого анатома Воробйова. Деякі твої будинки проектував сам Бекетов.
Твоя площа Свободи – друга за величиною у світі. У тебе двадцять два вузи. Люблять тебе студенти!
Багато молоді на твоїх вулицях, а про парк Шевченка й казати нічого! Твій Оперний – “місто в місті”, і в ньому виступають знаменитості. Твій парк імені Горького люблять і дорослі, і діти.
Одного разу у вересні весь наш клас утік з уроків і катався на “Сюрпризі” і “Ланцюгах” доти, доки в кожного з нас не закінчилися гроші. Додому, природно, ми йшли пішки. Йшли твоїми вулицями, розмовляли, сміялися, співали, кричали, і, здавалося, разом з нами радів і ти…
Харків мій, рідний і гарний! Люблю я тебе. Люблю твої парки, сквери, сади, проспекти, площі, театри, музеї, школи, магазини, кафе, клуби… Усього люблю тебе.
Нехай ти не найбагатше і не найщасливіше місто на землі, нехай у тебе є недоліки, але ти – моє рідне місто, а виходить, для мене найкраще!
Объяснение: