1)А
2)Б
3)В
4)А
5)В
6)Б
7)Художник після своєї героїчної історії помер. Але цей останній листок був його шидевром,це не був грандіозний холст,але цей "шидевр" врятував життя дівчині,яка ще може піти на правильну стежку в своєму житті
8)
9)Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, усюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників — виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю.
10)
11)
12)Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило спокон віків було і залишається актуальним для всіх людей, незалежно від їх віросповідання.
Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі. В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини. Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс, адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.
Новела до мені зрозуміти, як важливо іноді вміти поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до
С имением своей матери сельцом Михайловским в Псковской губернии Александр Сергеевич Пушкин был связан на протяжении всей своей зрелой жизни - с 1817 по 1836 гг.
В Михайловском создано около ста произведений поэта: трагедия "Борис Годунов", центральные главы романа "Евгений Онегин", поэма "Граф Нулин", окончена поэма "Цыганы", задуманы "маленькие трагедии", написаны такие стихотворения, как "Деревня", "Пророк", "Я помню чудное мгновенье", "Вновь я посетил" и многие другие.
При жизни поэта владелицей с. Михайловского была его мать. Однако устраива-лось имение еще в XVIII веке его дедом О.А. Ганнибалом. Приехав сюда из Петербурга впервые на лето в 1817 г., юный поэт был очарован "сельской жизнью, русской баней, клубникой и проч.". "Запущенный сад" с. Михайловского, зеленые дубравы, "беспечный мир полей" и вспоминание о милых обитателях соседнего имения Тригорское - увозит поэт в душе своей, покидая эти места.