Характеристика мальчиков в рассказе «Бежин луг» Имя Характер и внешность Цитаты Федя Возраст – 14 лет. Федя - самый старший из мальчиков. Сын богатых крестьян. Он одевается хорошо и носит собственные сапоги. Федя ведет себя несколько важно с другими мальчиками. "... стройный мальчик, с красивыми и тонкими, немного мелкими чертами лица, кудрявыми белокурыми волосами, светлыми глазами…» «...пестрая ситцевая рубаха с желтой каемкой; небольшой новый армячок…» «…Сапоги его с низкими голенищами...» Подробнее о Феде >> Павлуша Возраст – 12 лет. Мальчик из очень бедной крестьянской семьи, у него нет даже лаптей. Павлуша - умный, храбрый и решительный мальчик. Он погибает при падении с лошади. «…волосы были всклоченные, черные, глаза серые, скулы широкие, лицо бледное, рябое, рот большой, но правильный, вся голова огромная…» «…тело приземистое, неуклюжее. Малый был неказистый…» «...Одеждой своей он щеголять не мог: вся она состояла из простой замашной рубахи да из заплатанных портов...» Подробнее о Павлуше>> Ильюша Возраст – 12 лет. Ильюша – крестьянский мальчик из обеспеченной семьи. Ильюша носит новые лапти и одежду. Он работает на бумажной фабрике вместе с братом. «...Лицо <…> горбоносое, вытянутое, подслеповатое…» «…желтые, почти белые волосы торчали острыми косицами из-под низенькой войлочной шапочки…» «…На нем были новые лапти и онучи…» Подробнее об Ильюше>> Костя Возраст – 10 лет. Костя – крестьянский мальчик из бедной семьи. Слабый и болезненный мальчик. Костя – «трусишка». "...Все лицо его было невелико, худо, в веснушках …» «…большие, черные, жидким блеском блестевшие глаза…» «…маленького роста, сложения тщедушного и одет довольно бедно..." Подробнее о Косте>> Ваня Возраст – 7 лет. Ваня – самый младший из мальчиков. У Вани еще тонкий, детский голосок. Ваня – незаметный и тихий ребенок. В рассказе он все время лежит под рогожей. «...русую кудрявую голову...» «... свежее личико…» «…большие тихие глаза...» Подробнее о Ване
Объяснение:
Греки спалили Трою, і Еней з ватагою троянців, зробивши човни, попливли морем. Це побачила богиня Юнона (дружина Зевса), яка дуже не любила Енея, сина Венери, і побігла до бога вітрів Еола, щоб той здійняв бурю на морі й потопив троянців. За це вона обіцяла йому “дівку чорноброву”.
Еол розпустив свої вітри та спричинив страшну бурю. Еней пообіцяв морському богові Нептунові “півкопи грошей”, щоб той утихомирив вітри. Коли випогодилось, троянці стали готувати на обід “із салом галушки”, “лемішку й куліш” і всяке інше, бо любили поїсти, випити, а потім поспати.
Венера, хвилюючись за сина, пішла до Зевса (голови богів), який “тоді кружав сивуху і оселедцем заїдав”. Зевс сказав, що доля Енея вже вирішена: він поїде до Риму, “збудує сильне царство”, “на панщину весь світ погонить” і “всім їм буде ватажок”.
Кораблі Енея довго пливли морем і нарешті пристали до берега, де було місто Карфаген. А правила в ньому Дідона, «розумна пані та моторна». Цариця Дідона закохалася в Енея, щодня влаштовувала бенкети, вечорниці, ігрища, робила все, щоб парубок аж на два роки забув про свою мету, про Рим.
Зевс, випадково глянувши з Олімпа на землю, побачив, як гуляють троянці, розлютився і послав Меркурія, щоб той нагадав Енеєві про його призначення. Еней вночі втік від Дідони, а вона з горя себе спалила.
2
Довго пливли троянці синім морем і пристали до сицилійської землі, де правив цар Ацест. Їх прийняли гостинно, од душі почастували. Еней вирішив улаштувати поминки по своєму батькові Анхізу.
Поки їли, пили й гуляли, влаштовували кулачні бої й ігрища, Юнона послала свою служницю на землю, і та підмовила жінок спалити човни, щоб досадити п’яним чоловікам. Зайнялася велика пожежа. Еней розлютився, став лаяти богів і просити дощу. Дощ пішов, і не всі човни згоріли. Еней із горя ліг спати і побачив уві сні батька. Анхіз сказав, що все буде добре і хай Еней навідається до нього в пекло (щоб порадитись).
Объяснение:
Найточніший переказ