Поему "Давня казка" Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі "Давня казка". Саме тому головний герой твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була "і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною". За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість, намагався зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди? .
Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в'язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах: І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.
Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.
1. "Мертвые души" - столп мировой литературы. Многие считают его часть русского народа, русской души. Произведение пугает свои реализмом. Сам сюжет создан лишь для того, дабы показать всю банальную жестокость отношения русского человека к порядку. Чичиков собирательный персонаж. Многие пороки были вписаны в его основу, дабы предстать перед читателем, заиграть новым отблеском массовой истерии принятой приличности. \ 2. Гоголь любит свой народ, и старается показать им, что же будет, если они не перестанут быть собой. Перемены, вот на что настаивает автор, но сложно сказать, получилось ли у нас следовать его ожиданиям. Гоголь свято верит, что русский человек верен своему делу. Хитрость Чичикова, и его желания обустроить свою жизнь - вот основная мысль всего образа. Русский человек хочет жить в достатке, правда можно и через окольные тропы. Автор не раз дает потрясающие представление о природе. Он видит в ней смысл, основу к любви родине. Тот кто не ценит спокойную, гармоничную составляющую нашего мира, не может быть правым. Гоголь высмеивает такие недостатки, как собирательство. Коробочка - существующий персонаж и напечатанных страниц, и жестокой реальности. Но она не одна дает представление о несчастной, испуганной и безумной русской душе. Каждый персонажен по своему аморален, правда, и по своему красив. 3. Автор игнорирует свое мнение, стараясь показать себя не как участника событий, а как зрителя, который сам ждет развития событий. Поэтому трудно сказать, верит ли он в нас, или нет.
Трудолюбие и любовь к отечеству - и смирение, незлобивость, скромность - все эти качества присущи главному герою сказа. Свойство русского человека - отношение в отечеству как к самому дорогому, что у него есть. И не было для мастеров вопроса - браться за дело или нет. Вопрос был- как отечество не посрамить! Как воплотить такое, о чём и говорить-то вслух не решались, а отправились к Николе Мценскому поддержки искать. И левша, и товарищи его , и Платов - атаман казачий - прекрасно понимали друг друга. И виляли только тогда, когда друг друга перехитрить пробовали. Но - "туляка не перевилять!" - а работу сделали замечательную! Англичан удивили!... Правда, блоха после этого танцевать перестала - рссчёт-то нарушен подковками оказался!..Об этом-то тоже не худо бы подумать и сегодня. Удивить-то всех удивили, только при этом механизм - испортили...
Поему "Давня казка" Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі "Давня казка". Саме тому головний герой твору — поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була "і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною". За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість, намагався зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди? .
Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в'язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах: І мого прудкого слова Не затримає темниця, Полетить воно по світі, Наче тая вільна птиця.
Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.
Объяснение: