уже важливим у творчій спадщині письменника В. Підмогильного був роман ” Невеличка драма “, закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого “Вальдшнепами” М. Хвильового, “Майстром корабля” Ю. Яновського, “Робітними силами” М. Івченка. Та боротьба з “попутниками” набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з’явитися лише в журнальній публікації (“Життя і революція”.- 1930.- № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932-1933 рр. упали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
Снегурочка — героиня «весенней сказки» А. Н. Островского «Снегурочка» (1873). Действие пьесы происходит в «стране берендеев в доисторическое время» . Мифопоэтический образ Берендеева царства навеян устным народным творчеством. Это — идиллическое царство мира и согласия. Любовь — сердцевина жизни берендеев, форма их служения могучему языческому богу Солнца — Яриле. Появление среди людей «холодной» С. вносит в их жизнь «ревность, брань, усобицу» . В сердца людей проникает «остуда немалая» . Дочь Весны и Мороза, С. — всем чужая. Она «не знает любви совсем» . Ее влекут «людские песни» , страстные и печальные напевы любви. С. томится любопытством и удивляется силе этого чувства, заставляющего людей страдать и плакать. Но «младенческая душа» С. спит, никто не может пробудить в ней «желание любви» . Еще не зная любви, С. узнает «мучительную ревность» , зависть к чужому счастью. Она чувствует себя «обманутой, обиженной, убитой» , когда пастух Лель с легкостью покидает ее ради горячей сердцем и полной жизни Купавы. С. обращается к матери-Весне с мольбой о «даре любви» . Подаренный Весною волшебный венок пробуждает «дремоту души» , открывает С. красоту мира, радость жизни. «Гордый духом» Мизгирь становится «избранником души» С. Ее «холодное сердце» , познав любовь, превращается в обыкновенное, живое, человеческое сердце, и С. гибнет со словами: «Люблю и таю, таю от сладких чувств любви» . Ее «чудесная кончина» восстанавливает эпическое равновесие царства берендеев, как искупительная жертва, призванная умилостивить грозного Ярилу.
уже важливим у творчій спадщині письменника В. Підмогильного був роман ” Невеличка драма “, закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого “Вальдшнепами” М. Хвильового, “Майстром корабля” Ю. Яновського, “Робітними силами” М. Івченка. Та боротьба з “попутниками” набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з’явитися лише в журнальній публікації (“Життя і революція”.- 1930.- № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932-1933 рр. упали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.
Объяснение: