Не буду скрывать, выходные я очень сильно люблю и с нетерпением их всегда жду. Я расскажу вам, как я провожу выходные со своей семьей. В пятницу я быстро и радостно бегу домой, кушаю, переодеваюсь и могу сразу пойти погулять с друзьями в футбол. Вечером я стараюсь сделать всё уроки, чтобы спокойно отдыхать в субботу и воскресенье. В пятницу вечером мне разрешают дольше смотреть телевизор и играть или читать книгу, так как в субботнее утро можно подольше полежать в кровати, расслабиться и никуда не торопится. Перед завтраком я как настоящий мужчина, делаю зарядку. Обычно на выходных мама готовит, что-то вкусное и необычное на завтрак, ведь времени у неё больше. Кстати, каждую субботу я хожу на плавание, мне там очень нравится, мой тренер самый лучший, он меня хвалит когда я стараюсь.
На выходных наша семья старается проводить много времени вместе, мы выезжаем на пикник в лес, ходим в парк развлечений, катаемся на велосипедах, играем в футбол или баскетбол, ходим в кино. Так же мы можем с папой на выходных съездить на речку и порыбачить, я очень радуюсь, когда поймаю рыбу, у папы рыбачить получается намного лучше, так как он давно этим увлекается. А еще на выходных мы с папой любим, собирать модели самолетов.
Потом мы созваниваемся с друзьями и идем вместе гулять. Вечерами мы всей семьей смотрим фильмы или мультики. Мне больше всего нравятся ужасы, комедии и военные фильмы.
Ради таких замечательных выходных, можно подождать и вытерпеть многое. Но, к сожалению не все выходные могут так весело проходить, иногда просто нет настроения, или что-то пошло не так, родители могут быть заняты своими делами или кто-то может заболеть. Но какими бы выходные не были, они мне очень нравятся.
Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.
Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.
Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.
Гадаю, образ Павлуся надовго запам'ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов'ю до рідної землі та її історії.
Объяснение: