В его небольшом рассказе "Пастух" как бы сосредоточиваются все "вечные" этические проблемы — проблема добра, любви, совести. Для героя рассказа, старика Остонакула, настолько важны идеалы добра и совести (даже в отношении больной скотины), что он готов понести наказание за свою "вину" (вовремя не зарезал больного вола), чем лишить жизни живое существо. Для старика больной вол — это не мясо", это живое существо чувствовать боль и страх. Старый пастух даже обращается к волу как к человеку: " - О, господи! Что же с тобой? Может, устал? Встань! Встань!".
Объяснение:
Родился Константин Георгиевич 19 (31) мая 1892 года в Москве в православной мещанской семье. Однако в первые годы своей жизни Паустовский много переезжал вместе с родителями. Образование получил в классической гимназии Киева. Во времена учебы в гимназии Паустовский пишет свой первый рассказ “На воде” и публикует в киевском журнале «Огни».
Затем же, в 1912 году, поступил в Киевский университет, но вскоре продолжил обучение в университете Москвы. Там Паустовский учился на юридическом факультете. Однако завершить образование ему не удалось: из-за войны он покинул университет.
Помісне дворянство поет представляє нам перш за все в описі сімейства Ларіних. Це проста поміщицька сім'я, привітна, гостинна, вірна старовинним звичкам.
У щоденному житті вони зберігали старовинні звичаї. На масляній у них були млинці, два рази на рік вони говіли, любили круглі гойдалки, ворожили, водили хороводи, на Трійцю "на пучок зорі вони кидали слізки три".
У життєвій історії Тетяниної матері нам відкривається нехитра доля повітової панянки. В юності вона любила романи (хоч і не читала їх), мала «світські» манери, «зітхала» по гвардійському сержантові, однак заміжжя змінило її звички та характер. Чоловік відвіз її в село, де вона зайнялася домом і господарством, назавжди закинувши «корсет, альбом, княжну Поліну" та зошит з віршиками. Поступово Ларіна звикла до нового життя і навіть стала задоволена долею: вона їздила по роботах, солила на зиму гриби, вела витрати, голила лоби, ходила в лазню по суботах, служниць била осердячись.
Але віддаючи належне простим душевним відносинам в сім'ї Ларіних і принадам сільського побуту, поет знаходить і недоліки в «милій серцю старовині». Так, Пушкін підкреслює низький інтелектуальний рівень поміщиків, їх невисокі духовні запити. Інтереси їх не йдуть далі домашніх турбот, господарських справ, предметом розмови є «сінокос», «псарня», розповіді про «свою рідню».