Вася - главный герой повести Владимира Галактионовича Короленко "В дурном обществе", и повествование ведется от его лица. Вася словно сам рассказывает о событиях своей жизни. Дружба с Валеком и Марусей изменила Васю.
До знакомства с детьми Вася был одинок. Все изменилось, когда у Васи появились друзья. Валек и Маруся стали для Васи по-настоящему близкими людьми. У Васи наконец-то появилось место, где его ждали. Появились люди, которым он был небезразличен. И пусть эти люди были просто нищими бездомными детьми, ютящимися в развалинах, для Васи они стали по-настоящему дороги.
Вася много узнал и понял. Например, то, что жизнь зачастую несправедлива и жестока даже к детям. Или то, что иногда людям приходится выбирать - нарушить закон или остаться голодным...
Общаясь с Валеком и Марусей, Вася научился смотреть на многое под другим углом, ставить себя на место других людей. Вася стал лучше относиться к отцу, узнав, как о нем отзываются Тыбурций и Валек. Кроме того, в конце повести, когда Тыбурций вернул куклу и сообщил о смерти Маруси, васин отец понял, что его сын - добрый и милосердный человек.
Вася - главный герой повести Владимира Галактионовича Короленко "В дурном обществе", и повествование ведется от его лица. Вася словно сам рассказывает о событиях своей жизни. Дружба с Валеком и Марусей изменила Васю.
До знакомства с детьми Вася был одинок. Все изменилось, когда у Васи появились друзья. Валек и Маруся стали для Васи по-настоящему близкими людьми. У Васи наконец-то появилось место, где его ждали. Появились люди, которым он был небезразличен. И пусть эти люди были просто нищими бездомными детьми, ютящимися в развалинах, для Васи они стали по-настоящему дороги.
Вася много узнал и понял. Например, то, что жизнь зачастую несправедлива и жестока даже к детям. Или то, что иногда людям приходится выбирать - нарушить закон или остаться голодным...
Общаясь с Валеком и Марусей, Вася научился смотреть на многое под другим углом, ставить себя на место других людей. Вася стал лучше относиться к отцу, узнав, как о нем отзываются Тыбурций и Валек. Кроме того, в конце повести, когда Тыбурций вернул куклу и сообщил о смерти Маруси, васин отец понял, что его сын - добрый и милосердный человек
Лірика великого російського поета А. С. Пушкіна різноманітна по своїй тематиці й проблематиці, але мені найбільше подобається любовна лірика
Для Пушкіна любов – одне з найдужчих людських почуттів і самий природний прояв людських відносин» Любов, як і поезія, опановує всією суттю людини, і всі його внутрішні сили приходять вдвижение.
Не випадково в Пушкіна любов і поезія – рідні сестри. Все це доносить до нас вірш, присвячений Ганні Петрівні Керн «Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…» Так, цей вірш знають всі, про нього стільки сказано й написано, що багато хто вже просто читають його як якусь давно відому й «банальну» істину. Але саме в цій простоті й банальності вся сила цього вірша, сила всіх почуттів і переживань, зображених внем.
Цей вірш був написаний в 1825 році в період Михайлівська посилання поета. Михайлівський період становить новий і найважливіший етап в ідейно – художньому розвитку поета. Саме в цю пору у весь свій богатирський ріст розгортається колосальна творча міць Пушкіна
Саме тут написані й зароджуються великі полотна поета. І тому такий простий вірш є на тлі різноманіття добутків як би невидимим і неяскравим. Але це тільки на перший погляд. Воно саме концентрує в собі самого Пушкіна і його почуття. Адже в цей час поет живе в «ув’язненні»: немає особистого спілкування із друзями, однодумцями. І тому будь – яка зустріч із людиною з «тої» життя приносить багато спогадів, переживань, щастя й горя одночасно.
У вірші «ДО***» Пушкін прагне намалювати зроблений образ жіночої краси. Всі, про що поет пише у своєму невеликому добутку, він переживає сам. Спочатку – несподівана зустріч із юною прекрасною дівчиною, потім – розлука з нею, роки в ув’язненні, прожиті без усього прекрасного, і от знову довгоочікувана зустріч, зустріч із любов’ю, хоча й уже минулої, котра тільки навіває прекрасний спогад і невідомо, що обіцяє в сьогоденні:
И серце б’ється в упоеньи,
И для нього воскресли знову
И божество, і вдохновенье,
И життя, і сльози, і любов
У вірші Пушкіна тема зачарування красою сполучилася з іншими темами роздуму про життя, про радість творчості, про почуття повноти буття
Мені дуже подобається цей вірш. Воно стає короткої духовної й, звичайно, опоетизованою біографією А. С. Пушкіна. Вірш виконаний великої сили, щирості й чистоти почуття. Воно носить глибоко особистий характер, тут переважає лірична стихія: плавний хід думок і переживань ліричного героя – автора (тому що вони тут зливаються в одне «я»), взаємодія суб’єктивного й об’єктивного зображення з перевагою, звичайно ж, першого початку
Объяснение: