Читати книги – моє улюблене заняття. Вони збагачують людину, роблять її кращою. Завдяки книгам можна побувати в різних місцях, в різні епохи не виходячи зі свого дому. Я люблю читати різні жанри, однак в мене є улюблена книга, яку я перечитував вже не один раз. Творчість відомого американського письменника Джека Лондона захоплювала мене вже давно. У своїх творах він оспівує велич і силу людини, яка проходить через різні випробування завдячуючи своїй наполегливості й мужності. Саме таким є головний герой однойменного роману Дж.Лондона – Мартін Іден.
У творі змальовано його нелегкий життєвий шлях. Він був простим робітником, моряком, дуже важко працював щоб вижити. І от одного разу він випадково зустрів дівчину, яку зразу ж палко покохав. Його почуття виявились взаємними. Однак вона була з вищого класу, з багатої освіченої сім'ї, а він навіть не закінчив початкову школу. Прірва між ними була надто великою. Однак Мартін в душі не був простим робітником, у нього була задатки генія. Палаючи від кохання він швидко починає вчитися самотужки. Завдяки своїй надзвичайній наполегливості й талантам він вчився в рази швидше ніж тодішні студенти.
Навчаючись, Мартін відчув потяг до письма, до творчості. Він почав писати, мріючи про кар'єру письменника та поета. Його наполегливість не зламали ні голод, ні повне неприйняття його родиною, його зусилля були просто надлюдськими. Дуже швидко Мартін Іден став освіченою людиною навіть перевершив звичайний рівень. Однак дорога до заслуженої слави була терниста, він стикнувся з суспільною несправедливістю. Пройшовши дуже важку дорогу, Мартін Іден переміг. Він став одним з найвідоміших письменників свого часу. Але йому все це було вже не потрібно. Мартін розчарувався у всьому, в тому числі та в коханні - лицемірне суспільство того часу доконало його. Кінець книги трагічний, однак вона дуже повчальна.
Цей роман перевернув мій світ. Я захоплююсь героєм роману, намагаюсь його наслідувати та при цьому не повторити його помилок. Не можна залишитись байдужим читаючи цю книгу, вона змушує задуматись над вічним.
В рассказе Зощенко «Галоша» меня насмешило то, что главный герой ради галоши, которая была с обтрепанным задником, без байки, без носка и каблука, устроил такую суматоху, что даже другую галошу потерял. Автор добивается смеха следующими фразами «Главное, галоша почти что новенькая. Всего третий сезон ношу.» или «- Верим и вполне сочувствуем, и очень вероятно, что это вы потеряли именно эту галошу. Но отдать не можем. Принеси удостоверение, что ты, действительно, потерял галошу. Пущай домоуправление заверит этот факт, и тогда без излишней волокиты мы тебе выдадим то, что законно потерял.» В первом случае автор вызывает смех тем, что пишет, что галоша «почти новенькая», но носят ее уже «третий сезон», во втором случае автор вызывает смех тем, что ради какой-то рваной галоши нужно принести удостоверение. Кроме того смешная следующая фраза: «Вдруг выносят мою галошу. То есть ужасно обрадовался. Прямо умилился.» В данном случае герой умилился из-за того, что ему принесли его рваную галошу. И вот эта фраза тоже смешная «Сохраню эту галошу на память. Пускай потомки любуются.» В данном случае главный автор смеется уже над тем, как главный герой оставил рваную галошу, как старинную и ценную реликвию семьи.
Девятым заданием Геракла было получить по Адметы, дочери Эврисфея, пояс Ипполиты, царицы амазонок. Пояс был подарком Ареса, бога войны. Так герой попал на землю амазонок, известного племени женщин-воительниц, живших на берегу реки Фермодонт, которая текла через северо-восток Малой Азии и впадала в Черное море. По одной легенде, чтобы сохранить своих мужчин, оставить их дома, амазонки перебили руки и ноги младенцев мужского пола, сделав их непригодными для войны. По другой легенде, они перебили всех младенцев мужского пола. Левая грудь амазонок была либо открыта, либо отрезана, чтобы не мешала им использовать лук или бросать копья.Ипполита была настолько очарована мускулами и львиной шкурой героя, что сама отдала ему пояс без боя. Но Гера, продолжавшая следить за Гераклом, приняла облик амазонки и распространила среди них слух о том, что Геракл хочет похитить королеву. Амазонки бросились на врага. В последовавшей за этим битве герой убил Ипполиту и получил пояс. Затем он и его товарищи победили амазонок и вернулись с трофеем.
У творі змальовано його нелегкий життєвий шлях. Він був простим робітником, моряком, дуже важко працював щоб вижити. І от одного разу він випадково зустрів дівчину, яку зразу ж палко покохав. Його почуття виявились взаємними. Однак вона була з вищого класу, з багатої освіченої сім'ї, а він навіть не закінчив початкову школу. Прірва між ними була надто великою. Однак Мартін в душі не був простим робітником, у нього була задатки генія. Палаючи від кохання він швидко починає вчитися самотужки. Завдяки своїй надзвичайній наполегливості й талантам він вчився в рази швидше ніж тодішні студенти.
Навчаючись, Мартін відчув потяг до письма, до творчості. Він почав писати, мріючи про кар'єру письменника та поета. Його наполегливість не зламали ні голод, ні повне неприйняття його родиною, його зусилля були просто надлюдськими. Дуже швидко Мартін Іден став освіченою людиною навіть перевершив звичайний рівень. Однак дорога до заслуженої слави була терниста, він стикнувся з суспільною несправедливістю. Пройшовши дуже важку дорогу, Мартін Іден переміг. Він став одним з найвідоміших письменників свого часу. Але йому все це було вже не потрібно. Мартін розчарувався у всьому, в тому числі та в коханні - лицемірне суспільство того часу доконало його. Кінець книги трагічний, однак вона дуже повчальна.
Цей роман перевернув мій світ. Я захоплююсь героєм роману, намагаюсь його наслідувати та при цьому не повторити його помилок. Не можна залишитись байдужим читаючи цю книгу, вона змушує задуматись над вічним.
Выпиши основное просто (удачи тебе ) ♥️