Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
А3 Какое из перечисленных произведений не написано Л. Н. Толстым? «Воскресение» «Севастопольские рассказы» «Юность»
А4 Какой общей идее, по утверждению Л. Н. Толстого, подчинено все действие романа «Война и мир» ? «мысли семейной» «мысли народной»
А5 Какое сражение Андрею Болконскому прийти к мысли, что нужно жить по-другому? Аустерлицкое
А6 Кто из перечисленных героев романа Л. Н. Толстого «Война и мир» не является истинным патриотом России? 3)Анатоль Курагин
А7 Кому из героев романа Л. Н. Толстого «Война и мир» принадлежит данная характеристика: «…Был небольшого роста, весьма красивый молодой человек с определенными сухими чертами… с усталыми, скучающим взглядом» ? 2)Андрею Болконскому
А8 Под мелодию какой песни танцевала героиня романа Л. Н. Толстого «Война и мир» - Наташа Ростова - в доме дядюшки после охоты? «По улице мостовой… »
А9 Назвать кульминацию романа. Отечественная война 1812 года
А10. Какую позицию занимает в романе автор? человек, глубоко переживающий и комментирующий описываемые события
Часть 2 (В) В1 Назвать имение в романе Л. Н. Толстого «Война и мир» , которое старый князь Николай Болконский отдал своему сыну Андрею Болконскому еще при жизни. Богучарово
В2 Что привлекло Андрея Болконского в Наташе? её непосредственность, простота, одухотворенность сердца
В3 Л. Н. Толстой делил героев на « любимых» и « нелюбимых» . Кто не является «любимым» героем Толстого Андрей Болконский, Пьер Безухов, Наташа Ростова
В4 В романе есть герои, достигшие вершины нравственного и духовного развития. Назовите их. Болконский достиг высшего уровня развития личности.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.