аналіз поезії е.верхарна
"людство"
вечори, розіп'яті на обрії в огнях,
в болотах відбили тугу і благання;
в болотах, немов у дзеркалах,
стигне кров вечірнього смеркання.
вечори, розіп'яті на обрії в огнях!
пастухи ідуть дорогами сумними,
череди женуть на водопій в віках.
смерть зійшла в скривавлених огнях!
і встає, ісусе, над серцями злими
на землі голгофа в чорних небесах.
вечори, розіп'яті у чорних небесах,
затаїли стогін і страждання;
і немає більш надій в людських серцях,
бо стоять в скривавлених огнях
вечори, розіп'яті у чорних небесах!
