ответ:
«міо, мій міо»надзвичайно цікава, як і всі твори шведської письменниці. ще з перших сторінок сюжет захоплює і ти вже не в змозі відірватися від книги. а коли перегорнуто останню сторінку, радієш щасливому фіналу, але стає трішечки сумно через те, що доведеться розлучатися з улюбленими героями.
ця книга змусила мене замислитися над багатьма проблемами, які вважаються дорослими, але вони хвилюють і дітей. зокрема, над стосунками батьків і дітей. якими вони мають бути? і в повісті є відповідь на це складне запитання. на мою думку, стосунки мають бути такими, як у міо з його батьком-королем. адже король надзвичайно сильно любив сина, підтримував його морально, учив бути сильним, мужнім і справедливим. я впевнена, що дорослі не мають права забувати про те, що діти потребують любові, уваги, піклування, ласки і ніжності. а ще з ними необхідно спілкуватися. тоді діти не почуватимуться самотньо.
авторка розповідає також про вірну дружбу, про яку мріє кожна людина. адже справжній друг — це ніби ще одна половинка твоєї душі, яка може існувати лише в тій великій духовній єдності, яка й називається дружбою.
читаючи повість, я подумала про те, як добре, що у міо був вірний друг юм-юм, що люди у країні далекій одне одному, адже, лише об’єднавшись, вони могли здолати ненависного като.
у цьому творі, як і в багатьох інших книгах а. ліндгрен, лунає мотив про готовність до самопожертви заради щастя інших. як не було страшно міо йти на смертний бій із като, але юнак пішов, розуміючи, що лише він може перемогти це ненажерливе створіння, яке сіє смерть і нещастя.
а ще ця повість про боротьбу добра і зла, яка завжди ведеться у світі. у творах а. ліндгрен добро завжди перемагає. так сталося і в повісті «міо, мій міо».
твір маіє символічний фінал: король, міо, юм-юм разом зустріли новий день. ранок символізує початок нового життя, яке подарував хлопчик міо народу країни далекої. міо став нарешті щасливим, бо він «живе в країні далекій, де дзвенять срібні тополі, де вночі пастухи розпалюють вогнища, щоб світили їм і гріли їх, де є хліб, що втишує голод, і де в нього є тато-король, якого він дуже любить і який дуже любить його»
ответ:
кажуть, що історичні архітектурні пам’ятки на своєму віку бачили чимало баталій. чим старіша споруда, тим більше таємниць зберігає вона у своїх стінах. і можна багато цікавого почути від цих стін, якщо вміти слухати. перлиною буковинського краю вважають хотинську фортецю. ви тільки уявіть, що історія фортеці починається ще в тринадцятому столітті. за цей час її безліч разів руйнували, знищували. але міцні стіни знову виростали на пагорбі, обороняючи рідне місто. на сьогодні це місце для туристів, які бажають поринути в історію україни, насолодитися її крає. на жаль, до наших часів зберігся лише сам замок. кремезна фортеця розташована на високому пагорбі. тому її з легкістю можна побачити з різних куточків міста. стіни укріплені п’ятьма вежами, сполучені між собою бойовим коридором. одна із веж має браму, до якої підведений дерев’яний міст. хотинська фортеця стала державним історико-культурним заповідником. її зараховують до семи чудес україни. справді, має ця споруда щось таємниче, незвідане, навіть стіни зберігають дух стародавніх легенд. кажуть, що в цих місцях заховано безцінні скарби. і, можливо, колись їх нарешті знайдуть. красується фортеця над дністром у таких відомих кінострічках, як «захар беркут», «три мушкетери» і «тарас бульба». а величні мури та мальовничі краєвиди яскраво історичні події, які захоплюють, вражають і надихають.