И. С. Тургенев- писатель,, поэт, драматург. Родился в 1818 в Орле. Дворянин. Мать - волевая, умная, стала прототипом сумасбродной барыни из повести " Муму ". Получил хорошее воспитание и образование В 1833 году стал студентом словесного факультета Московского университета, а затем и Петербургского . В 1836 году Тургенев получил степень действительного студента. В 1838 уехал в Германию, чтобы прослушать лекции по истории греческой и римской литературы. В 1842 году пожелал сдать экзамен на степень магистра философии. В 1846 году напечатаны повести «Бретёр» и «Три портрета» . Позднее «Нахлебник» (1848), «Холостяк» (1849), «Провинциалка» , «Месяц в деревне» , «Завтрак у предводителя» (1856), «Затишье» (1854), «Яков Пасынков» (1855) . В 1852 году появляется сборник «Записки охотника» , в котором даются картины жизни крепостных крестьян и показывается их своеобразие, талантливость. Повести и романы Тургенева отвечали на основные требования времени и давали точную оценку общественной ситуации через систему художественных образов.«Рудин» (1856), «Дворянское гнездо» (1859), «Накануне» (1860) и «Отцы и дети» (1862) - вот названия некоторых из них. Муза Тургенева певица Полина Виардо жила во Франции. Писатель поселился недалеко от нее.. За границей он знакомится с Проспером Мериме,Эмилем Золя,, Мопассаном, переводит статьи, пишет роман " Новь". В последние годы жизни Тургенев пишет" Стихотворениях в прозе", в которых признается в любви к стране, взрастившей его, к русскому языку и культуре. Писатель умер в 1883 году. Привезен в Петербург и там похоронен на Волковом кладбище.
Объяснение:
Выбери только то что надо
Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).
Роки життя: 712-770 рр.
Місце народження: Хенань.
Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.
Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.
Основні твори: «Три правителі»,
«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.
Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.
Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,
1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні
2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.