“міо, мій міо” боссе – хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. одного разу господиня довколишнього магазина, фру лундін, дарує боссе яблуко і просить опустити в поштову скриньку листівку за неї. хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. яблуко в руці боссе стає золотим … незабаром хлопчик знаходить пляшку із замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить боссе в країну бажану. там він дізнається, що його справжнє ім’я – міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. міо знайомиться з хлопчиком юм-юмом, батько дарує йому коня на ім’я міраміс. однак незабаром з’ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар по імені като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл.стародавнє передбачення свідчить, що саме боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з като і переможе його. хлопчики і міраміс відправляються в далеку і небезпечну подорож. головний герой долає свій страх заради спасіння королівства країни далекої. вірними помічниками міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик юм-юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам’яне серце лицаря като. в мертвому лісі дітей врятувало «дуплисте дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. на стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля спасіння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). завдяки таким помічникам герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря като. своє щастя хлопчик міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. однак питання, куди ж насправді подівся буссе — залишається відкритим.
Маленькие Настя и Витя слышали от друзей, что на новый год происходят чудеса. В детской спальне красовалась нарядная елка, которую принес из леса дедушка. По комнате распространялся хвойный аромат, что добавляло детским ожиданиям особенного настроения. Но родители были против того, чтобы брат и сестра встречали этот новый год вместе со взрослыми, потому что дети должны ночью спать. И вот, когда взрослые сидели за праздничным столом, а в детской воцарился покой, одна елочная игрушка упала с веточки, и Настя проснулась. Девочка не сразу поверила своим глазам - вокруг елки прыгал зайчик! Он подошел к Насте и стал обнюхивать новую знакомую. Утром выяснилось, что зайчишку принес в дом дедушка, чтобы порадовать внуков, но тот, не дождавшись утра, пришел к детям и устроил им настоящее новогоднее чудо своим появлением
Вот выбери что отсюда тебе нужно .. Кладовая солнца" М. М. Пришвина - сказка-быль, в которой переплетаются и правда, и вымысел, и легенда, и жизнь. Уже сам зачин произведения словно вводит нас в волшебный, сказочный мир: "В одном селе, возле Блудова болота, в районе города
Переяславль-Залесского, осиротели двое детей... ". Но в то же время мы понимаем, что описанные события происходили на самом деле. Во-первых, автор точно указал место и время, во-вторых, рассказ ведется от лица человека, жившего по соседству, а в сказках обычно говорится, что дело было "давным-давно", и происходило оно "в тридевятом царстве, тридесятом государстве".
Настя и Митраша - главные герои. "Золотая Курочка" и "Мужичок в мешочке", как ласково называли их соседи. После смерти родителей им досталось все крестьянское хозяйство: изба пятистенная, корова Зорька, телушка Дочка, золотой петух Петя и поросенок Хрен. Дети заботились обо всех живых существах. Настя, занимаясь женскими домашними делами, "хлопотала по хозяйству до ночи". На Митраше лежало все мужское хозяйство и общественное дело. Так дети жили дружно, не зная горестей и бед. Это описание жизни ребят тоже напоминает сказку - чудесный мир, где все живое взаимосвязано.
Сказочные герои всегда противостоят врагам: ведьмам, Кощею, Бабе Яге и другой нечисти. Так и герои "Кладовой солнца" оказываются в ситуации, когда они должны противостоять опасностям и злу (которое может таиться не только вокруг, но и внутри самого человека) . Однажды, вспомнив о том, что в лесу есть палестинка, на которой растет самая вкусная клюква, Митраша и Настя отправляются туда, чтобы набрать побольше этой "полезной для здоровья ягоды". А дорога на чудесную палестинку лежит через Слепую елань - гиблое место, где пропало много людей и животных. Пройдя полпути, Настя и Митраша присели отдохнуть на Лежачем камне в Блудовом болоте, о котором существовала легенда, что лет двести тому назад ветер-сеятель принес сюда два семечка: семя сосны и семя ели. Оба семечка легли в одну ямку, и из них проросли два дерева. Их корни переплелись, а стволы тянулись к свету, стараясь обогнать друг друга. Деревья разных пород боролись между собой за питание, воздух и свет. И когда ветер качал эти деревья, ель и сосна стонали на все Блудово болото, словно живые существа. Так и Настя с Митрашей иногда спорили между собой. И не случайно ссора, случившаяся между ними, произошла под этими деревьями. У Пришвина природа принимает участие в судьбе героев, она изображена не только живой, но и имеющей Душу, которая, как у человека, радуется, печалится, любит, страдает (эти же приемы очеловечивания природы мы встречаем и в сказках) . "Кладовая солнца" - удивительная сказка-быль, которая заставляет задуматься о своем отношении друг к другу и к миру вокруг нас, дает нам новые знания о жизни, учит любви и внимательному отношению к природе
ответ:
“міо, мій міо” боссе – хлопчик, усиновлений літніми прийомними батьками, які його не особливо люблять. одного разу господиня довколишнього магазина, фру лундін, дарує боссе яблуко і просить опустити в поштову скриньку листівку за неї. хлопчик не втримується від спокуси, щоб поглянути на текст: послання адресоване королю, в ньому говориться, що його син скоро повернеться додому, і, як знак, в руці він буде тримати золоте яблуко. яблуко в руці боссе стає золотим … незабаром хлопчик знаходить пляшку із замкненим всередині джином, звільняє його, і той, побачивши яблуко, переносить боссе в країну бажану. там він дізнається, що його справжнє ім’я – міо, а сам він, як син короля, є принцом цієї країни. міо знайомиться з хлопчиком юм-юмом, батько дарує йому коня на ім’я міраміс. однак незабаром з’ясовується, що в цій чудовій країні не все так благополучно, як здається на перший погляд: тут також живе злий лицар по імені като, який своєю ненавистю до всіх випалює землю навколо, викрадає дітей з довколишніх сіл.стародавнє передбачення свідчить, що саме боссе, незважаючи на свій вік, битиметься з като і переможе його. хлопчики і міраміс відправляються в далеку і небезпечну подорож. головний герой долає свій страх заради спасіння королівства країни далекої. вірними помічниками міо в цій боротьбі стає його вірний друг — хлопчик юм-юм і досвідчений зброяр, який зробив для нього чарівний меч, здатний розсікати кам’яне серце лицаря като. в мертвому лісі дітей врятувало «дуплисте дерево», а «найчорніша в світі гора» впустила їх до себе. на стороні сміливих дітей виступає також «колодязь, що шепотів», яма в лісі і навіть скелі і птахи. маленька дівчинки, перетворена на птаха, своїми крилами загасила смолоскип задля спасіння юних героїв (вона ожила під чарівним плащем, витканим її мамою). завдяки таким помічникам герою вдається перемогти чари жорстокого лицаря като. своє щастя хлопчик міо знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. однак питання, куди ж насправді подівся буссе — залишається відкритим.