М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
Arina2008egor
Arina2008egor
09.11.2021 14:42 •  Литература

Расскажите о современных интернет-блогах и телевизионных шоу, в ко-
торых используются пародии, уподобления, гиперболы, комические по-
ложения.​

👇
Открыть все ответы
Ответ:
Labzunova
Labzunova
09.11.2021
Образ середньовіччя часто асоціюється з колоритною фігурою озброєного рицаря в обладунках. лицарі - професійні воїни - являли собою корпорацію, членів якої об'єднували спосіб життя, морально-етичні цінності, особові ідеали. рицарська культура складається у феодальній середовищі.лицарі нижчі за рангом служили в цих дружинах зі своїми загонами, з'являючись на перший поклик господаря. на нижніх рівнях лицарської ієрархії стояли безземельні лицарі, все майно яких містилось у військовій виучці і зброї. багато хто з них мандрував, примикаючи до загонів тих або інших ватажків, стаючи найманцем, а нерідко і просто промишляв розбоєм.згідно з розповсюдженням у лицарській середовищі уявлень, справжній лицар повинен був походити із знатного роду. поважаючий себе лицар посилався для підтвердження свого благородного походження на гіллясте генеалогічне дерево, мав фамільний герб і родовий девіз. приналежність до стану передавалася спадково, в рідких випадках в лицарі присвячували за виняткові військові подвиги. суворість правил стала порушуватися з розвитком міст - ці привілеї стали все частіше купуватися.у лицарів вироблявся особливий тип психології. ідеальний лицар зобов'язувався мати безліч достоїнств. він мав бути зовні красивим і привабливим. тому спеціальна увага приділялася одяг, прикраси, статурі. обладунок і кінська збруя, особливо парадні, були справжніми витворами мистецтва. від рицаря вимагалася фізична сила, інакше він просто не зміг би носити обладунок, який важив до 60-80 кг обладунки починають втрачати свою роль тільки з винаходом вогнепальної зброї.від лицаря очікувалося, що він буде постійно піклуватися про свою славу. свою доблесть треба було весь час підтверджувати, і багато рицарів були в постійному пошуку нових можливостей для цього. «якщо тут війна, я тут залишуся», - говорить лицар в одній з поетеси марії французької. нічого незвичайного не було в тому, щоб помірятися силою з незнайомим суперником, якщо той хоч чим-небудь викликав незадоволення. організовувалися спеціальні лицарські турніри. у 11-13 ст. виробилися правила рицарських двобоїв. так, їх учасники повинні були користуватися однаковою зброєю. частіше за все спочатку суперники мчали один на одного зі списом наперевіс. якщо списи ламалися, бралися за меч, потім за булаву. турнірне зброя була тупою, і лицарі старалися лише вибити суперника з сідла. при проведенні турніру після численних індивідуальних поєдинків, які могли продовжуватися декілька днів, влаштовували головне змагання - імітацію битви двох загонів. лицарські поєдинки стали складовою частиною битв в нескінченних феодальних війнах. такий поєдинок відбувався перед боєм, єдиноборство завершувалося смертю одного з лицарів. якщо поєдинок не проводився, то вважалося, що бій початий «не за правилами».вищим виявом лицарської любові до війни, агресивного бажання феодалів до захоплення нових земель, підтриманим католицькою церквою, стали хрестові походи на схід під прапором захисту християн і християнських святинь від мусульман. у 1096 році відбувся перший з них, а в 1270 - останній. під час їх проведення виникають особливі військово-релігійні організації - лицарські ордени. у 1113 році був заснований орден іоаннітів, або госпітальєрів. в єрусалимі, поблизу храму знаходився центр ордену тамплієрів, або храмовників. орденом великий магістр, покорявшийся особисто папі римському. вступаючи в орден, лицарі давали обітниці послуху і смирення. вони носили чернечі плащі поверх лицарських лат. в агресії проти слов'янських народів головну роль зіграв тевтонський орден.лицарський кодекс знайшов відображення в лицарській літературі. її вершиною вважається світська лірична поезія трубадурів на народній мові, що виникла на півдні франції. вони створюють культ прекрасної , служачи якій, рицар повинен дотримуватися правил «куртуазія». «куртуазия», крім військової доблесті, вимагала уміння поводитися у світському товаристві, підтримувати розмову, співати. був розроблений особливий ритуал женихания до дівчат. навіть в любовній ліриці, в описі почуттів лицаря до пані частіше за все використовується характерна станова термінологія: присяга, служіння, дарування, сеньйор, васал.по всій європі розвивається і жанр рицарського роману. для його сюжету були обов'язкові ідеальна «лицарська» любов, військові подвиги в ім'я особистої слави, небезпечні пригоди. романи широко відображали побут і риси свого часу. у той же час в них вже помітний інтерес до окремої людської особистості. найбільш популярні сюжети - про лицарів «круглого стола», про легендарного короля бриттів артура, лицаря ланселота, трістані та ізольді. багато в чому завдяки літературі в нашій свідомості досі живе романтичний образ благородного середньовічного лицаря
4,6(34 оценок)
Ответ:
герман78
герман78
09.11.2021

наташа «не удостаивается быть умной», так как принадлежит к тем персонажам, которые живут «умом сердца».

об уме героини судить сложно. ее предназначение состоит в другом: она оказывает влияние на нравственную жизнь других героев, обновляя и возрождая их к жизни. разрешая каждым своим поступком сложные вопросы,  наташа  как бы сама олицетворяет ответ на вопрос, который так долго и мучительно ищут  андрей болконский  и  пьер безухов. сама же героиня не оценивает и не анализирует поступки и явления. она обладает собственным знанием ценностей жизни. многие эпизоды романа рассказывают о том, как наташа вдохновляет людей, делает их лучше, добрее, возвращает им любовь к жизни. например, когда  николай ростов  проигрывает  долохову  в карты и возвращается домой раздраженный, не ощущающий радости жизни, он слышит пение наташи и с этим умиротворяющим голосом забывает свою неудачу. в этот же момент николай чувствует, что сама жизнь прекрасна и что все остальное – мелочи, не стоящие внимания.

в данный момент герой думает: “все это: и несчастья, и деньги, и долохов, и злоба, и честь – все вздор, а вот она — настоящее”. толстой хотел показать не испорченную светом девушку, восхищенную первым .наташа провела большую часть своей жизни в деревне и не посещала светские рауты. эта отрешённость от приёмов в высшем обществе положительно сказалось на общем представлении маленькой  ростовой  о людях. но настал тот день, когда она поехала на свой первый . при описании девушки автор использует эпитеты: «счастливая девочка», «счастливая улыбка». наташа думает о людях на , представляет себе, что все они «добрые, милые, прекрасные», наивно не замечая лжи, разврата, интриг света. «новый кавалер опять пригласил ее. она устала и запыхалась, и видимо подумала отказаться, но тотчас опять весело подняла руку на плечо кавалера и улыбнулась князю андрею. “я бы рада была отдохнуть и посидеть с вами, я устала; но вы видите, как меня выбирают, и я этому рада, и я счастлива, и я всех люблю, и мы с вами все это понимаем”, и еще многое и многое сказала эта улыбка.». она была совершенно не похожа на остальных девушек на . «наташа ростова  казалась девочкой, которую в первый раз оголили, и которой бы стыдно это было, ежели бы ее не уверили, что это так необходимо надо.»

во всех своих поступках наташа следует законам простоты, доброты и правды. сила любви героини заключается в том, что её самопожертвование бескорыстно. эта сила наиболее ярко проявляется в сцене отъезда семьи из москвы во время .  наташа ростова, имея добрую душу и сердце, раненым выехать из москвы, отдавая им повозки, и оставляет в городе все накопленное богатство и пожитки. она без колебаний делает выбор между своим благополучием и жизнью других людей.

по отношению к наташе нельзя ответить, умна она или глупа. она «не удостаивает быть умной», потому что выше и сложнее понятий ума и глупости. мы можем оценивать героиню, основываясь только на содержимом её внутреннего мира, её светлой души.

4,8(37 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ