Відповідь:
Пояснення:
Джон Дуліттл, доктор медицини, живе зі своєю сестрою Сарою в маленькому англійському селі Падлбі-на-Болоті. Він дуже любить тварин, і це призводить до того, що він втрачає всю свою клієнтуру і бідніє. Але, вивчивши мову тварин за до своєї папуги Полінезії, він успішно розгортає ветеринарну практику, і популярність його серед тварин поширюється по всьому світу. Доктор робить експедицію в Африку, щоб вилікувати мавп від епідемії.
Після прибуття до Африки корабель доктора з екіпажем з його улюблених тварин зазнає кораблетрощі, і на шляху до країни мавп він і його експедиція потрапляють в полон до місцевого королю Джолліджінкії, який постраждав від європейських колонізаторів і не хоче пускати жодну білу людину до своєї країни. Дуліттл і його друзі здійснюють втечу з Джолліджінкії і прибувають у країну мавп, де рятують останніх від епідемії. В знак подяки мавпи дарують доктору Тягни-Штовхаючи — сором'язливу двоголову газель, чиїми предками були абісинські сарни і останній єдиноріг.
На зворотньому шляху доктор і його друзі знову потрапляють до полону в Джолліджінкію. На цей раз вони здійснюють втечу за до принца Бампо, який дарує їм корабель в обмін на те, що доктор робить обличчя його білим (найбільше бажання Бампо — виступити в якості європейського казкового принца). Після кількох сутичок з піратами Дуліттл зі своєю командою захоплює піратський корабель зі скарбами і рятує хлопчика, дядько якого був кинутий піратами на скелястому острові.
Після порятунку хлопчика і його дядька доктор повертається додому і організовує циркові вистави за участю Тягни-Штовхаючи, доки не заробляє достатньо грошей, щоб піти у відставку і оселитися в своєму улюбленому будинку в Падлбі.
Болезненно-впечатлительный, всегда погруженный в свои думы, размышления и наблюдения над окружающей жизнью, мальчик растет одиноким, самоуглубленным и тихим. Он совершенно не знает той беззаботной радости существования, тех беззаветных игр и мимолетных легких впечатлений, которыми обыкновенно полно существование жизнерадостных детей. Работа мысли началась для него с первых лет сознательной жизни, печать духовного призвания отметила его. Мальчик занят не внешним, окружающим миром, как дети, а своим внутренним мирком.
Получается, что он размышлял о окружающем мире и о окружающих его людей