Объяснение:
Опис зовнішності: « … Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»; «… посивілою в козацьких справах головою».
Порівняння: «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».
У скруті: «…і заплакав старий кремезний козак».
Запальний: «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».
Переваги: «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».
Впертість: «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».
Був чудовим оратором: «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».
Думка старшого сина: «Усе, старий, знає, а ще й прикидається».
Сам Тарас Бульба вважає: «Я – козак».
10.Матір двох синів, дружина Бульби: «Бідна мати звикла вже до таких вчинків свого чоловіка».
11.У дружини не було власної думки: « …вона не сміла ні в чім суперечити».
12.У нього присутнє зневажливе ставлення до жінки: «… вона – баба, вона нічого не тямить…».
вспомнились мальчику в самую страшную минуту,
когда он был в отчаянии, они придали ему сил.
Васютка, оказавшись один на один с природой,
начинает чувствовать ее живую душу: разговаривает
с ней, ищет поддержки, замечает малейшие
изменения, чувствует ее состояние.
Через природу он пытается подать весточку
родным, очищается и даже исповедуется.
Васютка за 5 неполных дней повзрослел,
научился ценить то, что раньше считал обыденным,
незначительным для себя.
Не мог он погибнуть в тайге: как лесное озеро
питают реки и речушки, сама мать Тайга и
батюшка Енисей, так и Васютку опыт взрослых
людей, вера, надежда, любовь - любовь к своим
родителям, к природе.
Васютка родился и вырос в таёжном краю.
И к тринадцати годам он уже многое знал и умел.
В тайге он сумел выжить благодаря тем навыкам,
которые сам знал и благодаря тем советам, которые
ему когда-то давали взрослые.
Его природная память, смекалка,
находчивость, знание леса, примет, приобретённые
навыки и умения разжечь костёр даже в дождь,
приготовить дичь, не расходовать зря "драгоценный
припас" - патроны.
А главное - желание выжить во что бы то ни стало.
Мальчику пришлось бороться со своим страхом,
с голодом, с усталостью.
Он предусмотрительно вешал мешок с остатками
еды на сук, не поддавался соблазну съесть хлеб весь
сразу, не метался по тайге, а заставлял себя
соображать, в каком направлении лучше двигаться.
Васютка выбрал правильное направление на север,
догадался, что озеро проточное, раз в нём водится
речная рыба, что речка от озера обязательно выведет
к Енисею.
Вдумчиво, не суетясь шел Васютка к своему
и удача от него не отвернулась.