АСТИНА ПЕРША Кінь на дзвіниці Вовк, запряжений у сани Іскри з очей Дивовижне полювання Куріпки на шомполі Лисиця на голці Сліпа свиня Як я спіймав кабана Незвичайний олень Вовк навиворіт Скажена шуба Восьминогий заєць Чарівна куртка Кінь на столі Півконя Верхи на ядрі За волосся Бджолиний пастух на ведмеді Перша подорож на Місяць Покарана жадібність Коні під пахвами, карета на плечах Відталі звуки ЧАСТИНА ДРУГА Буря Між крокодилом і левом Зустріч з китом У рибячому череві Мої чудові слуги Китайське вино Гонитва Влучний постріл Один супроти тисячі Людина-ядро Серед білих ведмедів Друга подорож на Місяць Сирний острів Кораблі, поглинуті рибиною Сутичка з ведмедем
Объяснение:Я не знаю украинский язык ,поэтому нашла через интернет
Відповідь:
Пояснення:Автор: Ліна Костенко. Рік написання: 1984 рік. Жанр: драматична поема. Літературний рід: ліро-драма. Тема: Зображення довгої дороги трьох козаків, яких везуть на страту, з проекцією розуміння цієї події в майбутньому. Ідея: Братня єдність і нескореність козацтва як основа для побудови міцної держави. Проблематика твору “Дума про братів Неазовських”: – зрада і відданість; – патріотизм; – боротьба серця і розуму; – милосердя і гордість; – безстрашність і боягузтво; – історична пам’ять; – уславлення героїв; – перетин минулого і майбутнього. “Дума про братів Неазовських” головні герої: Павлюк – гетьман нереєстрового козацтва, якого зрадила старшина. Томиленко – його споборник, старий уже чоловік. Сахно Черняк – молодий козак, один з нереєстровтх козаків, що став в оборону за гетьмана. Всі, хто їм стрічаються по дорозі – мати, дружина і двоє діточок Сахна; кобзар; двоє дядьків – один у сіряку, інший у кожусі. Проекція в майбутнє – сучасна жінка, перший програміст, другий програміст. “Дума про братів Неазовських” сюжет поеми Експозиція – Павлюк, Томиленко і Сахно Черняк їдуть возом попри українські села. Двоє перших сидять спиною до спини закуті у кайдани, третій – лежить на возі, руки скручені сирицею. Зав’язка – їдуть попри рідне село Сахна Черняка. Павлюк і Томиленко намагаються вмовити його стрибнути з воза і залишити їх. Він ще молодий – усе життя попереду, а вони вже готові й до смерті. Розвиток дії – згадують як сталась зрада. Після поразки під Кумейками, де полягло шість тисяч війська, козацька старшина пішла на поступки польському королю і видала для свого порятунку гетьмана і його соратника. Це вже не вперше Павлюка мають стратити – одного разу вже було таке, та король залюбувався справжнім лицарем і помилував його. Другого такого разу не буде. Томиленко і Павлюк продовжують наполягати на тому, щоб Сахно зістрибнув з возу і подався додому. Він відмовляється. Дорогою їм стрічається кобзар, який співає думу про братів Азовських. Їх було троє і вони дивом вирвались з полону з Азова. Двоє старших мали коні, а молодший йшов пішки. Жоден зі старших братів не захотів взяти з собою молодшого і тому він лишився сам в степу, де й загинув. Сахно не вірить, що таке могло бути насправді – хіба ж могли брати зрадити один одного? Кульмінація – проїжджають повз хату Сахна. Стоять його рідні – мати, дружина з двома діточками. Сахно знову відмовляється покинути віз. Він до кінця зі своїми братами. Якщо він їх лишить, то не зможе нормально жити, а пам’ятатиме свою зраду. Проекція в майбутнє, де жінка у парку читає історію з літописа про трьох козаків і дивується відданості Сахна Черняка. Двоє програмістів ставлять на екрані цю ж історію і також вражені від сміливості й щирості Сахна. Вони хочуть скласти думу й про нього, тому надають комп’ютерній програмі таке завдання. Розв’язка – врешті Павлюк скидає з воза Сахна, щоб він лишився живий. Сахно біжить за возом і просить його почекати. Йому з браттями краще.
С детства наблюдая «зрелище бедствий народных» , являясь свидетелем обид, несправедливости и притеснений крепостных мужиков, великий русский поэт Н. А. Некрасов в зрелом возрасте стал певцом народа, его защитником. Он прославлял народное терпение и выносливость, трудолюбие и высокие нравственные качества.
Среди множества испытаний, через которые пришлось пройти простым людям, одними из самых страшных были нужда и голод.
В мире есть царь: этот царь беспощаден,
Голод названье ему.
Водит он армии; в море судами
Правит; в артели сгоняет людей,
Ходит за плугом, стоит за плечами
Каменотесцев, ткачей.
Объяснение:
Это слова из стихотворения Н. А. Некрасова «Железная дорога» , которое рассказывает нам о горестях и «радостях» строителей железной дороги между Москвой и Петербургом.
Скрученные нуждой, эти люди за каждый заработанный здесь грош платили непомерной ценой своего здоровья и даже жизни.