Отножение в обществе:
«Маленький человек» – это представитель низших слоев населения. Обычно литературные персонажи, которых принято причислять к «маленьким людям», являются незначительными личностями. Они не занимают высокого положения в обществе, не имеют никакого влияния на окружающих. Помимо этого, у «маленького человека» не наблюдается успехов в карьере, такой человек занимает незначительную должность.
Социальное положение становится главной причиной унижений «маленького человека», его бесправного существования.
Отношение к «маленькому человеку»:
Во многих художественных произведениях показывается, что весь окружающий «маленького человека» мир настроен против него. Люди подшучивают над таким типом героя, смеются над ним, издеваются и даже не стараются в чем-то оставляя его со своими проблемами один на один.
В своих произведениях писатели не идеализируют «маленького человека», а раскрывают его характер со всех сторон. Некоторые авторы подчеркивают внутреннюю доброту и незлобивость «маленького человека» и жалеют своего персонажа. Другие авторы смеются над своим героем, как это делают и окружающие его люди, чтобы показать его нежелание менять ту бесправную ситуацию, в которой он оказался.
Жизнь «маленького человека»:
Судьба «маленького человека» непроста. Она наполнена различными трудностями и испытаниями, с которым «маленькому человеку» приходится сталкиваться в полном одиночестве.
«Маленький человек» является, как правило, человеком совершенно безобидным. Его существование бы просто, без различных взлетов и падений, если бы ни окружающая его обстановка, которая влияет на всю жизнь данного персонажа.
«Маленький человек» слишком беззащитен и слаб, чтобы бороться с существующей действительностью, поэтому он оказывается под влиянием окружающих людей и становится «униженным и оскорбленным» человеком.
Повесть Николая Васильевича Гоголя «Шинель» сыграла большую роль в развитии русской литературы. Она повествует читателю о судьбе так называемого «маленького человека». Эта тема раскрывается еще в начале произведения. Даже само имя Акакия Акакиевича может быть воспринято как результат переписывания. Взяли имя отца: Акакий – переписали, получилось: Акакий Акакиевич.
Рассказ в «Шинели» ведется от первого лица. Главный герой повести – Акакий Акакиевич Башмачкин, маленький чиновник из департамента – бесправный и униженный человек. Гоголь так описывает внешность главного героя повести: «низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу с морщинами по обеим сторонам щек». Акакий Акакиевич – маленький, сморщенный человечек, чиновник самого низкого ранга – писарь, всю жизнь проработал в департаменте. Личностью он был незначительной безответной, из-за чего подвергался множеству насмешек. У него и слов нет, чтобы заявить о себе: герой высказывается обычно предлогами и частицами, не имеющими никакого значения. Цель существования Акакия Акакиевича – переписывание. Даже приходя домой и, наскоро поев щи, он садится и переписывает принесенные бумаги. Башмачкина окружают молодые чиновники, которые подсмеиваются над ним. Сослуживцы относятся к нему без уважения. Даже сторожа в департаменте смотрят на него как на пустое место, «как будто бы через приемную пролетела простая муха». В ответ на оскорбления он отвечает лишь одно: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» В его словах слышится что-то вызывающее жалость.
Я думаю, что Акакий Акакиевич Башмачкин из комического героя превращается в драматического. Не должно быть так, чтобы шинель заменяла жизнь человека. Подчеркивая типичность «маленького человека» Гоголь говорит, что его смерть ничего не изменила в департаменте, его место просто занял другой чиновник.
Таким образом, Гоголь одним из первых обратил внимание на судьбу «маленького человека». Он наглядно показал, что современное ему общество равнодушно к тем своим членам, которые не принадлежат к высшему сословию. И все же писатель показал в развязке, что и «маленький человек», доведенный до отчаяния противостоять против жестокости и несправедливости сильных мира сего. И хотя человек жалкий, ничтожный, с узким кругозором, мне все же жаль его.
письменників, які пишуть українською і російською мовами. Серед авторів проекту є як члени Національної Спілки письменників України, Конгресу літераторів України, Національної Спілки журналістів України, так і молоді талановиті поети і прозаїки – переможці Всеукраїнських та обласних літературних конкурсів. Твори поділені на дві частини – прозу та поезію, диск структурований за віковими категоріями: для молодшого, середнього і старшого шкільного віку. Також записи хронологічно поставлені так, щоб у кожній віковій групі слухачі могли чути, як з плином часу змінюється література, її теми, прийоми, мовна палітра. Все це до вчителям у включенні за власним вибором творів авторів рідного краю до шкільної програми. Окрім того, згаданий проект може бути використаний під час проведення уроків літератури, історії, народознавства, інших гуманітарних дисциплін або під час проведення виховних годин та підготовки до позакласних заходів. Авторами і керівниками проекту стали письменники – Фідель Сухоніс, Еліна Заржицька і Наталія Дев’ятко. Тексти читають актори Дніпропетровського академічного українського музично-драматичного театру ім.Т.Г.Шевченка та Дніпропетровського академічного театру російської драми ім.М.Горького. Деякі твори звучать у виконанні авторів. Запис було здійснено обласним радіо Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії. Загальна тривалість запису – понад 13 годин. Твори авторів, які працюють на теренах Дніпропетровської області, – різноманітні за своїм наповненням. Для учнів молодших класів звучатимуть казки, оповідання та вірші про шкільне життя, змістовні канікули, дружбу і любов до рідного краю. Багато років творять для малюків ветерани Великої Вітчизняної війни Зінаїда Грієва та Ірина Прокопенко. Чудовий цикл віршів для дітей про Петриківку створила відома поетеса Леся Степовичка. Поет, лауреат Міжнародної премії «Золотое перо Руси», криворожанин Олексій Стариков вчить маленьких громадян мужності, доброті та чуйності. Пізнавальні і веселі вірші Олександра Ратнера, пронизливі й емоційно дуже сильні твори Віктора Невського. Школярі середнього шкільного віку ознайомляться з пригодницькими, фантастичними та реалістичними оповіданнями, а також творами, присвяченими Великій Вітчизняній війні, історичним пам’яткам Придніпров’я; почують ліричні вірші про красу української природи, рідної мови. Багато віршів присвячено класику української літератури Т.Г.Шевченку. Так, Микола Карплюк – ветеран-фронтовик – розповідає про долю дівчинки Ганни, яка брала участь у визволенні рідного Дніпропетровська від фашистських загарбників. Олекса Вусик ознайомить дітей з давньоісторичним періодом – добою скіфів. Олександра Кравченко (Девіль) розкаже про той час, коли нашою землею мандрував український філософ Григорій Сковорода. Також учні ознайомляться з оповіданням патріарха української фантастики Віктора Савченка та легендами Криворіжжя, зібраними та упорядкованими лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка Григорія Гусейнова. Звучатимуть вірші знаних поетів Придніпров’я – Олександра Завгороднього, Сергія Бурлакова, Григорія Бідняка. Учні старшого шкільного віку матимуть змогу прослухати складні психологічні та афористичні тексти, які, не виходячи за рамки нової шкільної програми з мови та літератури, навчать дітей аналітичному мисленню: це і психологічні стосунки у підлітковому колективі, взаємовідносини з батьками, вчителями і суспільством взагалі. Наприклад, Марія Зобенко – «Чорнобильська мадонна» (філософське осмислення наслідків Чорнобильської аварії), Микола Чабан – «Січеслав у серці» (художньо-краєзнавче дослідження), Олег Волик – «Не втрачай свій оберіг» (про козацьку добу). Також підлітки почують вірші сучасних класиків української поезії – Миколи Миколаєнка, Володимира Сіренка, Віктора Коржа, Сергія Андрєєва
Дед Горького - Василий Васильевич Каширин сыграл большую роль в жизни своего внука. Приняв в свою семью маленького Алешу, он начал учить его жизни сначала при розог, потом уже и наглядно житейским наукам. Именно дед научил мальчика читать. Мать Горького практически не жила в своей семье, поэтому воспитание ребенка занимался дед Каширин. Алеша узнал от деда и хорошее, и плохое. Он видел, как Василий Васильевич вел себя с людьми, видел его нелюбовь ко всем. В некотором роде именно дед вывел будущего писателя в люди.