Непереможний кошовий.
Воюючи то з татарами й турками, то з поляками й росіянами, Сірко брав участь у п’ятдесяти п'ятьох битвах! Майже скрізь, окрім трьох-чотирьох випадків, виходив переможцем. І то не враховано сили-силенної дрібних сутичок з ворогами, легко виграних отаманом і не занесених на сторінки літописів.
Запорожці говорили, що рівного Сіркові в цілому світі не було,— сам Бог посприяв йому в цьому. За легендою, Сірко не тільки перемагав людей, він перемагав і нечисту силу. Річка Чортомлик, на якій стояла Сіркова Січ, через те й зветься так, що в ній Сірко убив чорта. Той тільки «мликнув» догори ногами, коли Сірко луснув його з пістоля.
«Приготовительный, 1-й и 2-й. Иду первым. Весь в пятерках. Читаю Жюля Верна. Вообще фантастическое. Какой-то бородач стал во мне обнаруживать художника. Учит даром».
Владимир Маяковский, отрывок из автобиографии «Я сам»
Когда семья переехала в Петербург, Маяковский поступил в Училище живописи, ваяния и зодчества. В эти годы он писал портреты, рисовал шаржи и карикатуры, использовал масло и пастель, тушь и акварель, уголь и карандаш.
В годы Первой мировой войны Владимир Маяковский участвовал в авангардном объединении «Сегодняшний лубок». В технике народного лубка художники создавали открытки и плакаты на военно-патриотические сюжеты. Они рисовали яркие лаконичные картинки, делали пояснительные надписи. В художественное объединение, кроме Маяковского, входили Казимир Малевич, Давид Бурлюк, Илья Машков под псевдонимом Иван Горскин.