Тарас Бульба совершает в повести сразу несколько подвигов. Первый подвиг - это то, что он жертвует семьей ради своей Отчизны. Тарас лично убивает младшего сына-предателя и гордо смотрит на то, как терпит пытки поляков старший, Остап, по трагической случайности попавший в плен. Второй подвиг героя - это его верное служение делу казаков, издревле защищавших Россию от неприятеля. И, наконец, третий подвиг Тараса - это его мученическая смерть на костре, после которое дело героя все равно живет.
Образ Петербурга в повести «Шинель» занимает важное место. Он является не только фоном происходящего, но и одним из персонажей, влияющим на исход событий.
Н. В. Гоголь тщательно описывает Петербург различными средствами: прямыми описаниями, через действия персонажей, которые живут в столичном городе. Образ Петербурга рисуется с описания грязных улиц, по которым идет Башмачкин, с описания «черных лестниц петербургских домов», которые пропахли «спиртуозным запахом, который ест глаза», с описания квартир, в одной из которых не живет, а только существует Акакий Акакиевич.
Эти цитаты позволяют сказать о том, что цвета Петербурга связаны с оттенками черного, серого и желтого. Дома – серые, и из окон всегда выбрасываются всякие которые вечно прилипают на вицмундир Башмачкина.
Серый и ничтожный – вот каким предстает Петербург в повести «Шинель».
сделайте ответ лучшим❤️
Объяснение:
Не поворачивается язык назвать это произведение рассказом. Сколько в нем смысла, души и красоты... у Астафьева есть особенное очарование языка, он подхватывает, кружит и ведет не отпуская не на секунду, погружая в мир повествования. Сравнение вечера с дедом курящим трубку потрясающее. ...«Дед дышал ноздрями распадков — и на реку медленно наползали легкие полосы тумана. Они качались над водой и оседали в тальниках»... Образ то час встает перед глазами. Вообще в рассказе нет не одного лишнего слова. Каждое слово рисует образ или дополняет его. Делая картину мира абсолютно живой и подвижной. Отдельно хочется сказать о чувственной части рассказа — о его душевности. Как всегда у Виктора Петровича это глубина, скрытая боль и тоска, тоска по прожитому или не сбывшемуся.
У повісті «Тарас Бульба» М. В. Гоголь описує життя запорізьких козаків, їх боротьбу за свободу і незалежність.
Одна з головних тем твору - тема вірності і зради. Серед козаків любов до рідної землі, вірність військовому обов'язку, почуття товариськості шанувалися найважливішими якостями.
Напередодні важкого бою наказний отаман Тарас Бульба говорить козакам: «Немає уз святіше товариства». Вірність цьому почуттю він проносить через все битви і випробування. У бою під Дубно він не раз поспішав на виручку товаришам. В останні хвилини життя він думає не про муках, які йому належить винести на багатті, а про те, як врятуватися козакам. «Вже вогонь піднімався над багаттям, захоплюючи його ноги», а очі старого полковника спалахнули радістю, тому що побачив він: козаки були вже на Дністрі, «кулі сипалися на них зверху, але не діставали».
Вірний своєму військовому обов'язку старший син Тараса Бульби Остап. Він хоробрий воїн, який має «виміряти всю небезпеку і всі положення справи». Але в важкому бою «схопилися з Остапом трохи не восьмеро разом» і взяли його в полон. До лобового місця полонені козаки, серед яких був і Остап, «йшли не боязко, чи не похмуро, ніс якоюсь тихою гордістю». Віра в справедливість своєї справи, за яке вони віддавали життя, надавала козакам сили, до винести муки кари. Остап звернувся до товаришів із закликом: «Дай же Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестиві, як мучиться християнин!»
Вірність рідній землі звучить в словах спливав кров'ю Кукубенко: «Нехай же після нас живуть ще краще, ніж ми, і красується вічно улюблена Христом Руська земля!
Тот самый запретный к показу выпуск, за который Малахова выперли с Первого! Людям гробят...
Не губите грибковые ногти Экзодерилом! Грибок как огня боится простого...
Беззавітно люблячи свою батьківщину, козаки зневажали зрадників. А як же боляче було Тарасу, коли зрадником виявився його молодший син! Андрій був хоробрим воїном гаючи за тим, які дива одним шаленим натиском своїм виробляв Андрій, дивувався старий Тарас і казав: «І це добрий - враг би не взяв його! - вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка ». Але молодого Бульбу найбільше привертала сама битва, а не мета, в ім'я якої вона велася. У битві він чув «чарівну музику куль і мечів», нісся, як «п'яний, в свисті куль, в шабельному блиску і у власному спеку». Тому-то, коли Андрія попросила про до прекрасна полячка, він зрадив своїх товаришів і перейшов на бік ворога. Для Тараса цей вчинок сина був тяжким горем. Старий полковник не може пробачити зради кому б то не було і вбиває Андрія, кажучи при цьому: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю!»
Любов до рідної землі, вірність своєму народові, почуття товариськості роблять козаків непереможними. Своє захоплення запорожцями Н. В. Гоголь висловив такими словами: «Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пере-сіліла російську силу!»
Объяснение: