Найголавна заповідь "заборонений плід солодкий". Але все ж таки, для мене, складною зжається саме ця заповідь: Не бери нічого того, що є власністю друга твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх друзей та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде. Але головне, мені здається, не в тому, щоб " брати щось іншої людини", а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі, як переможець. Але це дуже складно зробити -завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнішою
Талановитий автор В. Г. Короленко у творі «Сліпий музикант» розповів історію обдарованого хлопчика, який був сліпий від народження. У цьому творі автор розкриває таку тему, як роль мистецтва в житті людини.
Петрусь народився в негоду, що стало символом прийдешнього нещастя. Хлопчик був абсолютно здоровий, от тільки з народження доля позбавила його можливості бачити фарби цього світу. Його виховували мати і дядько. Вони завжди були поруч, дозволяли хлопчикові адаптуватися до світу, який його, як каліку тільки відштовхував.
Петрусю доводилося складніше інших дітей, адже він не бачив. Але дитяча душа хлопчика почала тремтіти, коли на п’ятому році життя його вибрала музика. Музика виступає у книзі ще одним героєм і ангелом охоронцем незвичайного хлопчика. Захоплення музикою відкрило для дитини небувалі фарби існуючого світу, світу емоцій, котрий він розумів на універсальній мові. Звуки давали Петрусю можливість бути повноцінною дитиною. Саме професійні заняття фортепіано дозволили хлопчикові, який не бачив від народження, відчути всю повноту життя, знайти подругу, побудувати сім’ю і відчувати себе повноцінною людиною.
Петрусь пройшов ряд невдач та горя, впоратися з якими йому до близькі та сусідська дівчинка Евеліна. Музика ж дозволила герою реалізувати себе як особистість, відчути впевненість і дало усвідомлення, що він такаж повноцінна людина, як і всі інші.
Але все ж таки, для мене, складною зжається саме ця заповідь: Не бери нічого того, що є власністю друга твого. Бо, людина схильна до того, щоб дивитись на своїх друзей та порівнювати свої достатки з чужими. Так було й так буде. Але головне, мені здається, не в тому, щоб " брати щось іншої людини", а в тому, щоб перемогти це відчуття, щоб переступити через це і піти далі, як переможець. Але це дуже складно зробити -завість робить своє діло. Тому, саме ця заповідь здається мені найскладнішою