Мій улюблений герой у повісті "Захар Беркут" Івана Франка
Повість "Захар Беркут" - найбільш відомий художній твір на історичну тематику Івана Франка. Хоча з моменту її написання 1882 року і пройшло багато часу, актуальною і цікавою ця повість залишається і до сьогодні. У творі багато дійових осіб, проте найбільше мені сподобався та запам'ятався образ Мирослави.
Це молода дівчина, яка втратила матір в ранньому віці і виховувалася лише батьком, тому Мирославі більше до душі чоловічі інтереси, такі як полювання, уміння користуватися зброєю і постояти за себе в небезпеці: "батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою... привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в небезпеках..."
Але при цьому вона залишалася ніжною, чутливою, неймовірно красивою і доброю: "Мирослава ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем...". Незвичайна сила характеру, мужність, сміливість і войовничість, але і жіноча врода, чуткість і доброзичливість - все це вміщається в одній людині, в цьому тендітному жіночому тілі з таким сильним і вольовим духом.
Отже, для Мирослави головне завжди залишатися вірною собі і робити так, як підказує серце. Вона покохала Захарового сина Максима Беркута, і, ризикуючи життям, намагалася визволити його з татарського полону. Але в решті решт закохані разом долають всі труднощі і перешкоди, і щасливо завершують цю чудову історію.
подняла его;
б) рассмеялась;
в) упала в обморок;
г) заиграла на фортепьяно».
И все выросли в уверенности, что великая пьеса изучена, пройдена, понята — и отныне её можно забыть. Потом мы встречаем знакомых героев разве только на театральной сцене, где замысел автора целиком подчинён режиссёрским вдохновениям, а персонажи — актёрским трактовкам ролей. И всё это прекрасно. Но и школьная программа, и театр равно занимаются интерпретациями того, что хотел сказать Грибоедов. И не задаются вопросом, что он действительно сказал.
Грибоедов рисовал биографии и взгляды героев едва заметными штрихами, через мелкие детали и ассоциации. Современники понимали его с полуслова, но последующие поколения утратили эти знания — а вместе с ними свежесть восприятия гениального произведения. Если же оживить затёртые стандартами и штампами образы и конфликты, они вдруг обернутся неожиданными сторонами, станут по-новому интересными и близкими нашему времени.
Объяснение:
сори если не правельно я 3 часа писал