Александр Сергеевич Пушкин - величайший русский поэт и писатель, прозаик, драматург и критик. Мы помним многие бессмертные произведения этого прекрасного поэта: "Евгений Онегин" , "Руслан и Людмила", "Узник", " Я помню чудное мгновение..." , " Мороз и солнце..." Но я думаю, что для большинства людей на земле А.С.Пушкин - это воспоминание из раннего детства. Кому в детстве не читали сказки Пушкина? Александр Сергеевич писал замечательные сказки, причем в стихотворной форме. Они не просто интересные и волшебные, мудрые и добрые, они еще очень легко запоминаются и остаются в памяти на всю жизнь. Моей самой любимой сказкой в детстве была "Сказка о рыбаке и рыбке", её еще называют просто "Золотая рыбка". В ней старик выловил из синего моря золотую рыбку, а та молила о свободе и обещала выполнить любое желание старика. Старик - добрая душа и он бескорыстно отпускает рыбку в море.Но в дело вмешивается жадная старуха , которая не знает меры в своих желаниях. Когда у золотой рыбки чувство благодарности старику превысило чувство возмущения от наглости и жадности старухи, она отнимает у них всё, что подарила. Эта сказка , на мой взгляд, учит тому , что нельзя быть жадным и злоупотреблять хорошим к себе отношением, иначе можно остаться "у разбитого корыта". Многие моменты из сказок Пушкина всплывают у меня в памяти неожиданно. Если дует сильный ветер : " Ветер, ветер! Ты могуч, ты гоняешь стаи туч, ты волнуешь сине море, всюду веешь на просторе..." Если девчонки долго смотрятся в зеркало, то вспоминается : " ... я ль на свете всех милее, всех румяней и белее...". Если скучно : "... грусть-тоска меня съедает.." . У меня сказки Пушкина оставили неизгладимые детские впечатления. Я уверен, что А.С. Пушкин - поэт для всех возрастов. У него был редкий дар - передавать свои чувства , эмоции и мысли через слова. И своим творчеством он действительно воздвиг себе нерукотворный памятник , к которому "не зарастет народная тропа.."
МАЯКОВСЬКИЙ, Володимир Володимирович (Маяковский, Владимир Владимирович — 07.07.1893, с. Багдади, побл. Кутаїсі — 14.04.1930, Москва) - російський поет.Творчість Маяковського і по сьогоднішній день залишається визначним художнім здобутком російської поезії поч. XX ст. Його твори не позбавлені ідеологічних перекосів і пропагандистської риторики, але вони не можуть перекреслити об'єктивної значимості та масштабу художнього таланту Маяковського, реформаторської суті його поетичних експериментів, які для сучасників, та й для нащадків поета асоціювалися з революцією у мистецтві. Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського. Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.
Так вірю! Адже спавжня дружба та сильне кохання це Підтримка близьких тобі друзів, та коханої людини
Объяснение: