Путник, придёшь когда в Спа… (нем. Wanderer, kommst du nach Spa..., англ. Stranger, Bear Word to the Spartans We...) — рассказ Генриха Теодора Бёлля. Сюжет представляет собой внутренний монолог солдата Второй мировой войны, которого, раненного, несут на носилках через коридоры его прежней школы, которую он покинул за три месяца до описываемых событий. В школе устроен временный военный госпиталь. Солдат подмечает знакомые детали, но не желает узнавать по ним коридоры и помещения собственной школы. Только когда его приносят в художественный класс, он наконец должен признать, что это действительно его школа, так как на доске класса было написано его же почерком: «Путник, когда ты придёшь в Спа…».
Объяснение:
Згідно з концепцією Б. Шоу, реальне життя набагато ширше за будь-яку науку. Елайза Дулітл не тільки вчиться в Генрі Гіггінса, але й сама багато чого його навчила. Вона дала йому моральний урок людяності, внутрішньої гідності й незалежності. Розмірковуючи про подальшу долю героїні в «Післямові», Б. Шоу зазначив, що, напевно, Елайза не вийде заміж за Генрі Гіггінса, бо вона вже ніколи не схоче подавати йому пантофлі. І все ж таки він, «усемогутній Пігмаліон», розбудив у ній її внутрішнє єство, запалив словом іскру «божественного вогню». Переконуючи Елайзу Дулітл у необхідності змін і наполегливої праці, Генрі Гіггінс нагадує їй, що вона є людиною, створеною за подобою Бога.