Объяснение:
Повесть Станционный смотритель заставляет задуматься о поступках по отношению к своим родителям.Дуня Вырина-дочь Самсона,станционного смотрителя.Она была умна,красива,и честолюбива.Дуня всегда следила за хозяйством,не ленилась.Но в один момент жизнь координально изменилась.Однажды из посетил гусар Минский,который ввел в заблуждения Самсона и увез Дуню с собой в город.Дуня попала словно в сказку,позабыв отца.Из нищеты и постоянного обслуживания,она стала богатой барыней.За многие годы она ни разу не навестила отца,в этом и заключался плохой поступок Дуни,она не написала даже письма.Можно сказать зазналась.В какой бы ситуации не был человек,богатый или бедный,не нужно забывать свои родных и близкий людей,тем более родителей.Человек всегда должен помнить и заботится о родителях,чего не делала Дуня после уезда в город.Но спустя лишь многие годы она все таки решила навестить отца с внуками,но было поздно...Самсон Вырин,маленький человек,скончался от тоски и одиночества.
Відповідь: «Він був непоганим правителем. В усякому разі, ніхто про нього не міг сказати нічого худого, як, втім, і хорошого…» (король Альфонс За Чверть Дванадцятий)
«Він дуже любив гуляти. На прогулянку він завжди виходив в чорному казанку і ще неодмінно брав з собою парасольку…» (перший підданий пан Піджакер)
«… пані (відмітимо відразу – дуже і дуже мила). По своїй комплекції вона чимось нагадувала Крістофа – кругленька, угодована, справжня товстуха-пампушка…» (друга піддана фрау Каакс).
«…він не любив митися – як, втім, і всі хлопчики його віку. Він ніяк не міг узяти в толк, навіщо йому митися, якщо у нього чорна шкіра і все одно не видно, яка у нього шия — брудна або чиста». (Джим негренятко)
«…він був такий маленький, що запросто міг би уміщатися на долоньці. Його голова, наприклад, була не більша, ніж кулька для пінг-понгу». (крихітний китайчук Пінг Понг)
«Він був страшенно честолюбний і завидющий і терпіти не міг, коли хтось робив що-небудь видатне». (Пан Пі Па По)
Перед друзями стояв худорлявий стариган з дуже славною, доброю особою». (Ка Лань Ча)
«Ця фізіономія чимось змахувала на морду бегемота, тільки вона була ще в жовту і синю крапушку. Далі йшла досить довга шия, яка переходила в щупле тільце, що закінчувалося худим хвостом». (Непомук)
«На довгій худій шиї відчайдушно випинав кадик, а з хижої пащі стирчав єдиний зуб, який надавав драконівській морді абсолютно мерзотне вираження». (пані Зубпер)
АБО
1. «Посередині країни підносилася гора, що займала майже всю територію, а довкола цієї гори, в якої було цілих дві верхівки: одна вище, інша нижче, вилися дороги і доріжки з крихітними мостами і тунелями». (Медландія)
2. Цей самий острів лежав посеред безкрайнього океану, і тому тут ні на хвилину не замовкав шум морського прибою. Великі і маленькі хвилі з гуркотом розбивалися об кордони цієї крихітної держави… (Медландія)
3. «Там стояли фантастичні дерева і квіти найхимерніших форм і фарб, але, що дивно, всі вони здавалися прозорими, ніби то зробленими з кольорового скла» (Китай)
4. «Над запашними полями і луками клубочився легкий туман, тут і там виднілися звивисті річечки, через які були перекинуті витончені вузькі містки із справжнього фарфору… На багатьох деревах висіли срібні дзвіночки…» (Китай)
5. «Вся вулиця була загачена народом — це китайці гуляли зі своїми дітьми…Здавалося, ніби все довкола аж кишіло людьми…» ( Пекін)
6. «До воріт … вели срібні сходи з дев’яноста дев’яти сходинок, а самі ворота, заввишки в десять метрів і шириною в шість з половиною метрів, були зроблені з дуже коштовного ебенового дерева» (Імператорський палац)
7. «Товсті колони із зеленого нефриту підпирали дивну стелю з переливчастого перламутру. Всюди висіли прекрасні завіси з червоного оксамиту і дорогого квітчастого шовку» (Імператорський палац)
9. «Тут, наприклад, пурхали велетенські метелики, що нагадували по своїх розмірах парасольку від сонця. На гілках дерев тут і там перекидалися папуги з яскравими дзьобами. У траві шаруділи величезні черепахи…» ( Ліс Тисячі Див)
10.«Все тут було з каменю: знизу – суцільний червоний камінь, гладкий, як асфальт, згори – нависають неприступні скелі, а в самому кінці ущелини видніється палаюча куля передзахідного сонця, що освітлює пурпурним кольором моторошнуваті кам’яні стіни, що йдуть увись, готові ось-ось зімкнутися»(Долина Сутінків)
11. «Навкруги тільки пісок, камені і якийсь гул. Десь на горизонті на тлі присмеркового неба чорнів силует велетенського кактуса, розчепірені відростки якого здалека нагадували п’ятірню, підняту догори на знак вітання.» (пустеля Край Світу)
12. «Навкруги все було залито місячним світлом, але там, де закінчувалася пустеля, чомусь нічого не було видно. Ні тобі землі, ні неба. Попросту нічого.» (Чорні Скелі)
14. «На багато миль навкруги розкинулися вогнедишні гори…У деяких гір ігалася підвищена активність – раз у раз з них виривалися потужні язики полум’я, інші ж поводилися досить тихо, і тільки слабенькі цівки диму говорили про те, що і вони не дрімають.» (Країна вулканів)
15. «Тут височіли тисячоповерхові будинки, складені з велетенських сірих валунів, вулиці нагадували вузькі похмурі ущелини.» (Місто Драконів)
16. «…а садочків та галявин тут взагалі не було. Так само як і дерев, кущиків, травички і тому подібного. І над усіма цими незліченними смердючими шумними вулицями, що нагадують ущелини, нависали похмурі стіни кратера» (Бедландія)
17. «Усі меблі в кімнатах були зроблені з каменю – кам’яні столи, крісла, дивани з кам’яними подушками. А на одній стіні навіть висів кам’яний годинник, жахливе цокання якого гучною луною відгукувалося в зловісній тиші. Вікон в кімнатах не було, тільки високо під стелею виднілися діри, крізь які проникало слабке денне світло.» (Кімнати пані Зубпер)
18. « Три акуратні тераси, покриті суцільним килимом зелені, сходинками піднімалися одна над іншою. І всюди росли дерева самих різних видів і форм. Були тут, наприклад, і прозорі дерева, як в Китаї. (Плавучий острів )
Пояснення: