Відповідь:
Можна проаналізувати образ Івана Сили у такий б:
Іван Сила – видатна українська постать, важкоатлет, що був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. Цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.
По приїзду до міста Іван влаштовується вантажником на вокзал. І вже тут проявляє свою силу та талант: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». Він – дужий від природи, має силу підіймати багато важкого та не стомлюватись.
Познайомившись з Брякусом у місті та ставши на шляху до слави, Іван не покинув роботи: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».Тобто окрім вищезгаданих позитивних рис, важкоатлет є ще й працьовитою людиною. Доктор його всіляко розвивав. Одного разу Іван потрапив у таку ситуацію: подали обід і поклали велику купу різноманітних виделок та ложок. Вдома, звичайно, чоловік так не харчувався, та й норм етикету не знав. Брякус дозволив йому їсти так, як зручно, проте Іван відказав, що навчиться.
Іван – чуйна людина, тому смерть любого тренера важко його вразила: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». Він дуже щирий, відкритий, співчутливий. Окрім цього, найдужчий чоловік планети є гарним товаришем та другом, готовим швидко прийти на до Серце Івана турбується не лише про себе, його вражають знущання з тварин, суспільна несправедливість та чимало інших важливих для людства проблем. Отже, Іван Сила у творі О. Гавроша наділений найкращими рисами, які він мав не лише від народження, а й розвивав у собі протягом усього життя.
Детальніше - на -
Пояснення:
Чайка по имени Джонатан Ливингстон — повесть-притча, написанная Ричардом Бахом. Рассказывает о чайке, учившейся жизни и искусству полёта. Также может считаться проповедью о самосовершенствовании и самопожертвовании, манифестом безграничной духовной свободы.
Впервые опубликована в 1970-м году под названием «История о чайке по имени Джонатан Ливингстон» (англ. Jonathan Livingston Seagull — a story). К концу 1972-го года было напечатано свыше миллиона экземпляров книги. Издательство «Ридерз Дайджест» (англ. Reader’s Digest) выпустило версию книги, которая стала бестселлером за 38 недель (по рейтингу газеты New York Times). По состоянию на 2006 год эта версия всё ещё допечатывается.
Первый русский перевод был опубликован в 1974 году, в журнале «Иностранная литература» № 12[1].
В 2014 году Ричард Бах дополнил книгу неопубликованной ранее четвёртой частью. Русский перевод опубликован в 2015 году.
Моя бабушка.
Моя бабушка самая лучшая. Она научила меня практически всему. Она всегда мне в трудных ситуациях, и всегда поддерживает. Она научила меня смотреть на мир только с хорошей стороны, не когда не обижатся на мелочи, и самое главное не обижать других. Один раз я пришла к ней обижеррая на родителей, я высказала ей все что о них думаю, она начала меня успокаивать и говорить что родители меня очень сильно любят, и не хотели меня обидеть. А также она сказала чтобы и я на них не обижалась, тогда я поняла что совершила ошибку обидевшись на них. Мы с бабушкой к друг другу относимся очень хорошо, она меня поймет и поддержит в любой ситуации. Да я жалеючто иногда я бываю несправедлива к бабушке, но всеже она продолжает меня прощять. Я ее очень сильно люблю ей за все что она делала, и продолжает делать для меня.