Містична складова роману дуже своєрідно і неповторно підводить будь-якого читає до думки про те, наскільки шкода і безглуздо існування людини без любові. Той з персонажів, хто в романі Булгакова вважається самим всесильним ( “Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо”) захоплюється почуттями героїв, а особливо відданістю Маргарити своєму коханому. Саме він вимовляє найважливішу думку роману: “Ну що ж, той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить…”.
Маргарита погоджується на угоду із самим Дияволом, щоб дізнатися про долю улюбленого, побачити його…
Вона захищає його дітище, доглядає за письменником, як за дитиною, кидається “в бій”, коли хтось ображає ранимого генія. Її існування тримається на наявності Майстра. Він – сенс життя цієї чарівної жінки. У романі розкривається і друга прихована натура кожної закоханої жінки: “Була на світі одна тьотя. І у неї не було дітей і щастя взагалі теж не було. І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла “. Так сатирично і сумно описує Булгаков жінку без любові – вона перетворюється в відьму…
На мою думку це кохання було справжнім. Вони як всі люди здатні кохати один одного. Такого кохання, як у них я не бачила ніколи.
1) Гоголь испытывал страсть к рукоделию. Вязал на спицах шарфы, кроил сестрам платья, ткал пояса, к лету шил себе шейные платки.2) Писатель ходил по улицам и аллеям обычно с левой стороны, поэтому постоянно сталкивался с прохожими.3) Николай Васильевич очень боялся грозы. По словам современников, непогода плохо действовала на его слабые нервы4) Писатель обожал миниатюрные издания. Не любя и не зная математики, он выписал математическую энциклопедию только потому, что она была издана в шестнадцатую долю листа (10,5×7,5 см).5) Он был крайне застенчив. Как только в компании появлялся незнакомец, Гоголь исчезал из комнаты.6) В карманах у Гоголя всегда лежали сладости. Живя в гостинице, он никогда не позволял прислуге уносить поданный к чаю сахар, собирал его, прятал, а потом грыз куски за работой или разговором.7) Гоголь стеснялся своего носа. На всех портретах Гоголя его нос выглядит по-разному – так, с художников, писатель пытался запутать будущих биографов.8) Его любимым напитком было козье молоко, которое он варил особым добавляя ром. Эту стряпню он называл гоголем-моголем и часто, смеясь, говорил: «Гоголь любит гоголь-моголь!»9) Гоголь часто, когда писал, катал шарики из белого хлеба. Друзьям он говорил, что это ему в разрешении самых сложных задач.10) По слухам Гоголь умер девственником. Во всяком случае, неизвестно о каких-либо его связях с женщинами.
Містична складова роману дуже своєрідно і неповторно підводить будь-якого читає до думки про те, наскільки шкода і безглуздо існування людини без любові. Той з персонажів, хто в романі Булгакова вважається самим всесильним ( “Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо”) захоплюється почуттями героїв, а особливо відданістю Маргарити своєму коханому. Саме він вимовляє найважливішу думку роману: “Ну що ж, той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить…”.
Маргарита погоджується на угоду із самим Дияволом, щоб дізнатися про долю улюбленого, побачити його…
Вона захищає його дітище, доглядає за письменником, як за дитиною, кидається “в бій”, коли хтось ображає ранимого генія. Її існування тримається на наявності Майстра. Він – сенс життя цієї чарівної жінки. У романі розкривається і друга прихована натура кожної закоханої жінки: “Була на світі одна тьотя. І у неї не було дітей і щастя взагалі теж не було. І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла “. Так сатирично і сумно описує Булгаков жінку без любові – вона перетворюється в відьму…
На мою думку це кохання було справжнім. Вони як всі люди здатні кохати один одного. Такого кохання, як у них я не бачила ніколи.